Політичні еліти і політичне лідерство: світовий досвід і українські реалії

Гаетано Моска один із засновників теорії еліт зосереджує нашу увагу на дуже простій, самоочевидній істині. Яку б історичну добу ми не взяли, суспільство, цивілізацію. У них ми помітимо поділ людей на два класи, клас тих, що правлять і тих, якими правлять. Той клас, який виконує загальносуспільні функції, і насамперед функцію правління, монополізує владу і користується усіма її перевагами, вчений називав правлячим або політичним.
Під правлячим класом він розумів ту верству, яка своїм існуванням, економічними, соціальними, етнокультурними потребами й інтересами визначає загальний напрям розвитку суспільства, його пріоритети.
Політичним класом він називав рекрутованих з правлячого класу окремих його представників, які займають певні посади у політичних інституціях.
Наступники Г. Моски замість названих термінів стали використовувати термін «еліта». У перекладі з французької він означає: кращий добірний обраний. Сьогодні термін використовується активне, але безвідносно до етимології цього поняття, яке підкреслює моральноетичний, оціночний бік поняття.
Сучасні політологи вживають цей термін наголошуючи на семі політичного провідництва. Політична еліта розглядається як частина суспільної еліти використовується також поняття «правляча еліта» на відміну від контреліти.
В. Парето, Г. Моска, Р. Міхельс, О. Шпенглер, Ж. Сорель розробили ряд підходів до обґрунтування наявності еліт сучасних суспільств.
Біологічний підхід, полягає у твердженні, що виокремлення еліти зумовлене генетичними відмінностями: вищим біологічним, фізичним, розумовим потенціалами.
Психологічний підхід пояснює виникнення еліти давніми суспільними інстинктами людини. Психологи стверджують, що елітою стає та частина лідерства, ну а підвладний народ визнає її провідне становище, через домінування у структурі народної психіки інстинкту наслідування.