Форми державності та їх загальна характеристика

Існування, розвиток і зміна форм держави, політичних інститутів і режимів, що її утворюють, відбувається на економічній базі, на основі розвитку продуктивних сил і соціально-класової структури. Своєю чергою, сучасна науково-технічна і технологічна революція радикально змінила продуктивні сили, продуктивність праці.
Держава одержала значні матеріальні ресурси для пом'якшення соціально-класових відмінностей і конфліктів, а водночас відбулася демократизація політичних режимів і форм правління.
Сама форма держави також постійно впливає на можливості розвитку та становище індивіда і громадянського суспільства. Тому в державах відбувається постійне вдосконалення окремих елементів форми, а іноді й радикальніші перетворення.
Отже, актуальним залишається висновок про те, що кращою формою держави є та, в якій суспільні протиріччя не придушуються насильно, не заганяються вглиб.
Кращою є та форма держави, в якій ці протиріччя доходять до відкритої боротьби і знаходять у ній своє вирішення. Форма тієї чи іншої держави постає через її основні формотворчі чинники, якими виступають: державний устрій, форма правління і політичний режим.
Унітарна держава - централізована держава, в структурі якої не самостійні утворення, а адміністративно-територіальні одиниці.
У національному відношенні унітарні держави монополізовані, національні меншини в них не мають своїх державних автономних утворень (Польща, Швеція, Фінляндія, Франція та ін.) [1, с.162]
Така форма є внутрішньою структурою держави, що включає систему і характер взаємозв'язків центру і складових державне ціле окремих його частин.
Всі країни володіють обов'язковою ознакою - територією, тобто простором, на якому і формується особлива організація публічної влади, іменована державою. Останнє відрізняється від собі подібних ступенем централізації повноважень і прерогатив у власних руках.
Держава може бути визначеною "монолітом", взагалі не маючи якого-небудь регіонального розподілу (Ватикан, Бахрейн, Сінгапур), або ділитися на повністю залежні від центру адміністративно-територіальні одиниці (Кіпр, Польща, Латвія, Уругвай).
В ньому можуть бути створений територіальні автономії (Великобританія, Іспанія, Італія, Україна, Португалія). Країна також може складатися з окремих частин, що визнаються державами (США, Російська Федерація, ФРН, Австралія).
По рівню самостійності складових частин і ступеня централізації влади в юридичній географії світу виділяють унітарні держави, до яких можливо віднести приблизно 170 сучасних країн, і федерації, що налічують в своєму списку 25 держав.