Федералізм чи унітаризм: перспективи розвитку державності України

Розбудова незалежної України ввійшла в таку стадію, коли одних розмов про здійснення віковічної мрії українського народу жити у власній державі вже замало. Потрібні конкретні позитивні зміни, які б відчули люди за роки незалежності.
В Україні прийнято Акт незалежності, затверджено нову конституцію, створені відповідні державні інститути, розбудовано автономну систему самоврядування. Після виборів 2004 року дуже актуальним стало питання державного устрою України.
Партія регіонів пропонує шлях федеративного пристрою країни, в той час як інші політичні сили доводять о необхідності збереження унітарності країни.
Але владні механізми суттєво не змінилися, як і раніше, панує свавілля бюрократії, адміністративна реформа буксує, владні структури не стали прозорими та підконтрольними народу, демократія має здебільшого фасадний характер.
Останнім часом в українській державі відчувається помітне посилення впливу регіонів на перебіг соціально-економічних та політичних процесів. Існують також досить потужні політичні партії, які представляють саме інтереси тих чи інших регіонів.
Це, у свою чергу, може призвести в найближчому майбутньому до ще більшого поширення ідеї федералізму.

Питання щодо того, якою повинна бути в тій чи іншій країні форма державного устрою, залежить значною мірою від історичного розвитку держави, від тих передумов, що склалися впродовж тривалого періоду часу, від перспективи розвитку держави в майбутньому, збереження її територіальної цілісності і суверенітету.
Тривале перебування українських земель в складі різних, жорстко централізованих держав створили умови для вкоріння у свідомість більшості українського народу ідеї побудови унітарної держави. Впродовж багатьох років українські землі були штучно поділені на окремі території. Щодо українців проводилася політика асиміляції.
Особливо це було відчутно на тих землях, що перебували у складі Російської імперії, а згодом і Радянського Союзу, який був фактично тією же імперією, тільки більшовицькою. Були знищені всі залишки автономії, на українській землі поширено загальноімперське законодавство. Досить згубним у плані русифікації був радянський період, період перебування України в складі тоталітарної держави.
Все це призвело до того, що значну частину українців на південних та східних землях вдалося асимілювати. Не набагато кращим було становище на територіях, які перебували під владою Речі Посполитої, а згодом і Австро-Угорщини.