Сучасні футурологічні концепції про соціально-політичні перспективи людства

Таємниця майбутнього – це таємниця часу. І тому футурологічні прогнози соціально-політичних перспектив розвитку людства, як правило викликають особливий інтерес у людей, оскільки, на даний час все, що стосується „передбачення” і „прогнозування” стає популярним і актуальним. Але на хвилях кон’юктури з’являються безліч невігласів і шарлатанів, „прогнози” і „передбачення” яких не тільки не виправдовуються, але й можуть завдати суспільству і особливо масовій свідомості серйозної шкоди.
Необхідно спеціально підкреслити, що футурологія як науковий напрямок і футурологічні прогнози соціально-політичних перспектив розвитку людства повинні базуватися на тотальному аналізі, на залученні найновіших досягнень величезної кількості наук як соціально-гуманітарного, так і природничо-математичного циклу.
Футурологія (від лат. „футурум” – майбутнє і „логія” – судження) – загальна концепція майбутнього Землі і людей, що її населяють.
Німецький політолог О.Флехтхайм, визнаний на Заході „батьком футурології”, вже у 1943 р. писав, що можливість вижити залежить від вирішення деяких суттєвих проблем, які хвилюють нас з 1914 р. Він вважав за необхідне розробити особливу, що має прогностичну функцію, науку, яку назвав футурологією.
В 70-х рр. американський соціолог Д.Белл писав про нагальну необхідність розробки нового підходу до регулювання соціальних відносин, заснованому на врахуванні специфіки розвитку боротьби класів. Він вважав необхідним перехід „від управління, яке керується політичною економією, до управління, що керується політичною філософією”.
Поступово сформувались дві стратегічні задачі, які вирішує сучасна ідеологія:
1) намагання передбачати можливі катаклізми, що породжуються загостренням соціальних протиріч, науково-технічною революцією;
2) знайти знаряддя контролю за ходом подій, засоби соціального виживання.
Прогнози західної футурології вкрай неоднозначні. Висунуті десятки можливих версій майбутнього – від рожево оптимістичних до настільки сумних і катастрофічних, що перед ними картини Апокаліпсиса – пустощі. З цього приводу президент Римського клубу – неурядової міжнародної організації майбутнього, – писав: „В свое время наблюдалась тенденция рассматривать Римский клуб как некоего „прорицателя Страшного суда” или даже „вершителя Страшного суда”. Чтобы не подразумевалось под всем этим, мы то всегда считали себя скорее „избавителями от Страшного суда”… мы просто сочли необходимым подать сигнал тревоги”.