Проблема споживання людством благ цивілізації

Неможливість рівноправності в споживанні людьми благ цивілізації
У будь-якому суспільстві праця більшості людей оцінюється низько, роблячи недоступними для них багато благ цивілізації або доступними не повною мірою. Однак, завжди існують верстви населення або класи, представники яких мають законну можливість необмеженого збагачення. Незалежно від джерела їхнього збагачення в конкретному суспільстві (торгівля, використання праці інших людей та інше.), права цих класів захищені законом набагато краще, ніж права більшості людей. Ці класи є правлячими, на них опирається державна влада, у них у руках зосереджені виробництво й розподіл благ.
Для того, щоб задовольнити потреби всіх повною мірою, необхідно, щоб трудомісткість, а отже, собівартість усього комплексу благ відповідала середньорічній зарплаті людей. Доходи родини або окремої людини за інтервал часу в 1-2 року повинні відповідати їхній потребам у товарах і послугах за той же проміжок часу. Тільки в цьому випадку людина зможе задовольнити крім повсякденних побутових потреб ще й потреби в дорогих товарах і послугах, зібравши для цього засобу. (Проміжок часу в 1-2 року обраний тому, що більше тривале нагромадження засобів недоцільно. Розвиток науки, техніки й технології сприяє швидкій якісній зміні товарів і послуг, у результаті чого бажана річ або послуга морально застаріє, у той час як якісно нова річ або послуга буде коштувати дорожче застарілої й вимагати нових нагромаджень).
Вартість необхідних товарів і послуг (їжа, одяг, комунальні послуги, проїзд до місця роботи й ін.) повинна бути менше середньої заробітної плати. У цьому випадку в людини з'явиться можливість накопичувати засоби для інших благ, що не є необхідними, але дозволяє людині почувати себе комфортно й одержувати можливі задоволення. Однак деякі більше дорогі товари й послуги недоступні для середньо забезпеченої людини. Можливість такої людини в споживанні благ безпосередньо залежать від собівартості товарів і послуг. Блага, засновані на останніх досягненнях науки, техніки й культури, будуть недоступні більшості доти, поки їхня трудомісткість і собівартість не стануть відповідати купівельній спроможності середньої людини. Така відповідність можливо у випадку рівномірного розвитку всіх видів людської діяльності, коли доходи людей практично не залежать від роду їхньої діяльності. Або в тому випадку, коли собівартість товарів і послуг значно знижується завдяки застосуванню нових технологій у масовому виробництві, при цьому купівельна спроможність людей буде зростати не за рахунок збільшення їхньої заробітної плати, а за рахунок зменшення вартості благ. Однак, деякі блага, що мають більшу трудомісткість виготовлення й високі енерговитрати незначно змінять свою собівартість, тому не будуть доступні більшості людей. Об'єднання процесів зниження собівартості благ і ріст заробітної плати спостерігається в розвинених країнах, разом з тим, деякі блага не доступні широким верствам населення. Це відбувається тому, що який-небудь трудомісткий у виготовленні вид товару застаріває раніше, ніж стає масово доступним. Його місце займає товар, що виконує практично тієї ж функції й має подібні якості, але завдяки застосуванню нових матеріалів, технологій і принципів, що є більше високої якості. При цьому різниця у вартості морально застарілого товару й товару, виконаного на якісно новому технічному й споживчому рівні, незначна. Продовження випуску й доведення до масового виробництва морально застарілих товарів економічно невиправдано. Тому багато товарів і послуги залишаться недоступними для більшості людей через їхню високу собівартість і тому обмеженості випуску.