Розвиток соціальної політики по відношенню жінок Ірану

Актуальність теми. Сучасний Іран – спадкоємець та носій однієї з найдавніших цивілізацій. Разом з цим, історія іранського суспільства була історією нерівності чоловіків та жінок. Диференціація соціальних статусів та ролей за ознакою пола – це загальна характеристика сучасного іранського суспільства, яке генерує гендерну нерівність й схиляється до традиціоналізму, який визначає домінування чоловічих цінностей.
Об’єктивні зміни у соціальній структурі та стратифікаційних процесах, на яких позначилися соціально-економічні і політичні перетворення останніх десятиліть, і, які багато в чому відбуваються внаслідок глобалізаційних процесів, обумовили необхідність переоцінки та визначення з урахуванням цих процесів соціального статусу й соціальної ролі жінок в нових умовах.
В результаті позначених трансформацій іранське суспільство після революції 1979 р. знаходиться у перехідному стані, який є суперечливою єдністю попереднього етапу розвитку та сучасних тенденцій третього тисячоліття, котрі акумулюють в собі ознаки доіндустріального, індустріального та постіндустріального суспільства, а також елементи релігійного та світського, національного й загальнолюдського досвіду. Цей досвід закріпив в якості головного критерію оцінки розвитку суспільства – людину, яка є мірою соціально-економічної та політичної комфортності її життєдіяльності. За оцінкою Індексу людського розвитку, який визначається ООН, Іран посідав у 2004 році 95 місце серед 173 країн світу. Такий низький його рівень визначається, насамперед, соціальним становищем жінок, що характеризується такими соціальними показниками, як рівень доходу, освіта, професійна зайнятість, місце в структурі влади і т. ін. Тому, визначення місця, яке жінки Ірану реально посідають у суспільстві, показ змін, що спостерігаються в їх статусних позиціях, посилює наукову значущість дисертаційного дослідження.
Наявність гендерної нерівності в стратифікаційному просторі іранського суспільства, безумовно, актуалізує пошук шляхів усунення його дисфункціональності та розвиток соціальної політики по відношенню до жінок. Причому найбільш дійовими засобами тут можуть бути не лише жіночий рух за рівні права у суспільному житті і соціальна політика держави, але й допомога недержавних інституцій жінкам як компенсація за існуючий асиметричний гендерний устрій у суспільстві.
Утім феміністський рух західного зразку у сучасному Ірані – проблематичний. Доцільнішим є розвиток соціальної політики, спрямованої на створення умов для соціальної безпеки жінок та їх включення в якості рівноправних суб’єктів у систему соціальних відносин.
Дослідженням окремих аспектів соціальної політики у різні історичні періоди займалися зарубіжні вчені – В. Зомбарт, Л. Борткевич, Т. Ганслі, Д. Гілл, Б.Дж. Нельсон, Л. Мід, Дж.И. Андерсон, Б. Пітерс, П. Спікер, а також українські – І. Лавриненко, М. Головатий, В. Жмир, В. Скуратівський, О. Палій, О. Іванова, Е. Лібанова, Т. Семігіна, В. Судаков, В. Пилипенко.
Дослідження соціальної політики по відношенню