Розробка технологічного процесу виготовлення підставки

Зміст

Вступ.
1. Технологічний розділ.
1.1. Технологічний контроль якості креслення.
1.2. Аналіз службового призначення деталі та умов її роботи у вузлі.
1.3. Визначення типу і форми організації виробництва.
1.4. Опрацювання конструкції деталі на технологічність.
1.5. Вибір заготовки і її техніко–економічне обґрунтування.
1.6. Вибір технологічного обладнання.
1.7. Розробка технологічних операцій.
1.8. Розробка операційного технологічного процесу.
1.8.1. Визначення припусків на механічну обробку.
1.8.2. Визначення режимів різання.
1.8.3. Визначення норм часу.
1.9. Маршрутна карта.
1.10. Операційні карти.
Висновок.
Список використаної літератури.

1. Технологічний розділ

1.1. Технологічний контроль якості креслення
Деталь підставка
У результаті технологічного контролю креслення підставки, яке було видано як завдання на курсову роботу, виявлено наступне:
- на кресленні вказані всі розміри, необхідні для виготовлення деталі;
- шорсткість усіх поверхонь деталі вказана відповідно до ГОСТ 2789-73,
- допуски і відхилення розмірів наведені відповідно до ГОСТ 25346-89 та ГОСТ 25347-82;
- допуски форми та розташування поверхонь вказані відповідно до ГОСТ 24643-81;
- вимоги до точності виготовлення поверхонь підставки відповідають вимогам, які пред'явлені до шорсткості цих поверхонь.


1.2. Аналіз службового призначення деталі і умов її роботи у вузлі
Визначення класу деталі
Деталь «Підставка» відноситься до класу корпусних деталей. Габаритні розміри деталі 76х90. Маса деталі 1,13кг.
Корпусні деталі є базовими елементами і мають забезпечувати стабільне положення приєднуваних деталей в умовах навантажень з врахуванням дії оточуючого середовища і змінюваних теплових навантажень.
Аналізуючи матеріали, які можна застосувати для виготовлення даної деталі, можна зробити висновок, що найкращим буде сталь, який добре обробляється різанням, вібростійкий та зносостійкий. В якості матеріала для виготовлення данної деталі візьмемо Сталь40.
В якості технологічних баз при обробці більшості поверхонь звичайно приймають основні технологічні бази деталі. При цьому найбільш часто використовують 2 схеми базування: по трьом площинам, що утворюють координатний кут, по двом отворам 7-8 квалітета точності і площинності.