Правове регулювання іпотеки в Германії

ПЛАН
Вступ.
1. Історія німецької моделі іпотечного кредитування.
2. Заставні права на нерухоме майно в Германії.
3. Правові основи іпотечного кредитування в Германії.
Висновок.
Список використаної літератури.
Іпотечні банки є в Германії одним з наріжних каменів системи фінансування житлового будівництва. Їх комерційна діяльність полягає головним чином у видачі довгострокових кредитів на житлове будівництво, які фінансуються через емісію боргових зобов'язань і забезпечуються заставним правом відданих як запорука земельних ділянок.
У Німеччині, інститут іпотеки регулюється «Німецьким цивільним уложенням», де міститься поняття застави нерухомості, різновиди іпотеки (загальна, солідарна, іпотека з максимальною сумою, іпотека на користь власника, поземельний борг тощо). Іпотечні правовідносини виникають з моменту передачі кредитору іпотечного свідоцтва, що видається дільничими судами, або реєстрації в поземельній книзі. Іпотека виникає на підставі угоди між кредитором і власником земельної ділянки з наступним внесенням усіх важливих умов договору «в поземельну книгу» (аналог реєстру нерухомості). Поземельний борг може створюватися незалежно від конкретної вимоги або зобов’язання.
У Германії земля продається, як правило, вільною від боргів. Згідно із законом покупець не повинен брати на себе іпотечні борги землевласника-продавця. Лише за наявності згоди банку-кредитора про погашення боргу, продавець має право зажадати гроші від покупця. Щоб той мав можливість фінансування вартості даної нерухомості, тобто міг дати в заставу ділянку, не будучи ще його власником, необхідний відповідний дозвіл власника (що, як і все інше, зазвичай вже передбачено в нотаріальному договорі).Треба відзначити, що в Німеччині діють спеціалізовані іпотечні банки на підставі відповідного закону. Наприклад, кредити під іпотеку земельних ділянок надає сільськогосподарський рентний банк; він - не державний банк, а установа публічного права, яка знаходиться під наглядом федерального комісара. В банку немає власників часток, держава також не виступає у такій якості. Банк не видає кредити безпосередньо кінцевим споживачам, а працює лише як інститут рефінансування.