Захворюваність, поширеність та особливості перебігу хронічного гепатиту в осіб, які зазнали впливу малих доз іонізуючого випромінювання

Актуальність теми. Згідно із сучасними уявленнями, печінка належить до радіочутливих органів [В.Г.Пінчук и соавт., 1991; П.Н.Любченко и соавт., 1994; Л.А.Горчакова, 1997; Cristea et al., 2004; Я.Г.Іванушко, Г.М.Чоботько, 2005]. Радіогенні зміни в органах і тканинах організму людини і тварин, у тому числі, у печінці, реалізуються через механізми вільнорадикального окиснення, ліпопероксидації, окиснювальної модифиікації білків та нуклеїнових кислот при окиснювальному стресі [М.О.Дружина і співавт., 1992; Я.І.Серкіз,1992; 2003; В.А.Барабой, 1992; 2005; Г.М.Чоботько, 2001; И.Э.Кириллов, 2004; Я.Г.Іванушко, 2000].
Результати експериментальних досліджень та клініко-патоморфологічних спостережень свідчать, що печінка – орган пізнього реагування на вплив іонізуючого випромінювання внаслідок комплексного ураження паренхіми та судин [Л.А.Беспалова, В.С.Романов, 1978; Alexandrov, 1982; В.Г.Передерий, С.М.Ткач, 1986; В.Г.Пинчук и соавт., 1992; С.П.Ярмоненко и соавт., 1992; Furitzu, 1996; Д.І.Комаренко, О.О.Швайко, 2003; С.П.Ярмоненко, 2004].
В структурі непухлинних захворювань хвороби гепатобіліарної системи, на які страждає близько половини учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (УЛНА) та евакуйованого з м.Прип’яті населення, найчастіше визначаються хронічний гепатит, дискінезія жовчовивідної системи, хронічний некалькульозний холецистит [Н.И.Омельянец и соавт., 1993; В.А.Бузунов и соавт., 1999; В.И.Путинцев, Н.В.Козлова, 2001; Д.И.Комаренко и соавт.; 1996; 2001].
Розрахунок коефіцієнтів ексцесу абсолютного ризику розвитку деяких хронічних непухлинних захворювань серед УЛНА у різні терміні після аварії на ЧАЕС показав, що найвищий розвиток захворювань печінки та підшлункової залози припадає на проміжок часу 5-7 років (показник 11,77 EAR/10і люд.-років Зв). В період 8-10 років після участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи цей ризик менше майже в 1,5 рази (8,32), а в період 1-4 роки – майже в 3 рази (5,90) [Е.В.Родонежская, 2004].