Комплексна профілактика ускладнень сторонніх тіл дихальних шляхів у дітей

Науковий керівник:
доктор медичних наук, професор Журило Іван Петрович, Донецький національний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, професор кафедри дитячої хірургії, анестезіології та інтенсивної терапії.
Офіційні опоненти:
- доктор медичних наук, професор кафедри торакальної хірургії і пульмонології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України Сокур Петро Павлович;
- доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри дитячої хірургії Луганського державного медичного університету МОЗ України Момотов Олександр Григорович.
Захист відбудеться «28» травня 2008 року о 14°° годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 11.559.01 в Інституті невідкладної і відновної хірургії ім. В.К. Гусака АМН України (83045, м. Донецьк, пр. Ленінський , 47).
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту невідкладної і відновної хірургії ім. В.К. Гусака АМН України (83045, м. Донецьк, пр. Ленінський, 47).
Автореферат розісланий «____» _________ 2008 року.
Вчений секретар
Спеціалізованої вченої ради, д. мед. н. О.А.Штутін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сторонні тіла дихальних шляхів (СТДШ) - одна з актуальніших проблем пульмонології дитячого віку. У гострому періоді захворювання можливе виникнення порушення функції верхніх дихальних шляхів, що викликає пряму загрозу життю дитини. Висока частота випадків аспірації сторонніх тіл (СТ) і несвоєчасна діагностика патології призводять до розвитку у подальшому тяжких, а часом до інвалідизуючих наслідків (Ю.Ф.Исаков, С.П.Орловский, 1979; Д.Ю.Кривченя та ін., 2004; П.П.Сокур і співавт., 2007). До моменту введення в медичну практику процедури трахеобронхоскопії летальність дітей при аспірації СТ становила від 25 до 60% (П.П.Сокур і співавт., 2007).
Переважає думка, що всі діагностичні та терапевтичні проблеми, пов'язані із вилученням СТ із дихальних шляхів (ДШ), добре відомі, тому що вони розроблялися із часу появи бронхоскопії (БС) наприкінці минулого століття. Однак частота та небезпека аспірації СТ, як і раніше, залишаються приблизно такими ж, як і на той час (З. Лабаш, 1983). Складності діагностики захворювання, обумовлені віковими особливостями, у багатьох випадках призводять до пролонгації догоспітального періоду (П.П. Сокур і співавт., 2003; Д. Ю. Кривченя та ін., 2004). Так, тільки у 40-57% пацієнтів правильний діагноз установлюється в ранній термін після аспірації (Ю.П. Кукурудза і співавт., 1990; П.П. Сокур і співавт., 2007; M.Agostinho et al., 1997; I.Senkaya et al., 1997), а показник летальності коливається, за даними різних авторів, від 2 до 15% (Б.А.Курцер, 1990; B.C.Becker, Nielsen T. G., 1994; R.E.Black et al., 1994; B.Gerbaka et al., 1997).
Запізніле звернення до клініки, з одного боку, погіршує якість первинної бронхоскопічної санації, з іншого боку - виражені зміни слизуватої ураженої ділянки ДШ можуть стати причиною виникнення у віддалений термін хронічних захворювань легенів (рецидивуючі пневмонії, бронхоектатична хвороба та ін.) На думку Ю.В.Кунакова (1973), розвиток хронічної пневмонії частіше спостерігається у дітей з органічними сторонніми тілами та тривалістю аспірації більше 2-3 тижнів. У зв'язку з неефективністю БС до 2% хворих із СТДШ піддаються хірургічному лікуванню (бронхотомія, пневмотомія) з метою їхнього видалення (Б.Б.Серденко, 2004; П.П.Сокур і співавт., 2007). Е.Д.Лисицин і В.Р.Чистякова (1987) вважають, що чим менший вік дітей, тим вищий відсоток ускладнень внаслідок пізньої діагностики.