Клініко-психопатологічні особливості хворих на посттравматичні стресові розлади і розлади адаптації та їх комплексне лікування

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. В Україні, як і в усьому світі, існують значні групи населення, що зазнали впливу різних екстремальних подій і мають різні психічні порушення, у тому числі посттравматичні стресові розлади (ПТСР) і розлади адаптації (РА). Поширеність останніх в популяції складає: ПТСР - 1-3 % усього населення земної кулі; РА - 5-20 % усіх амбулаторних пацієнтів (Колодзін Б., 1992; Олександровський Ю.О. 1997-2000). Особлива актуальність дослідження цих психічних розладів пов’язана не лише з їх значним поширенням, але й зі схильністю до хронізації процесу і фіксації симптомів у вигляді стійких змін особистості (Тарабріна Н.В., 1990-2003; Табачников С.І., 1991–2002; Михайлов Б.В., 1998-2002; Шестопалова Л.Ф., 1999-2006; Підкоритов В.С., 2001-2003; Сердюк О.І., 2002; Beck A., 1976-1986; Horowitz M.J., 1973-1979; Blake D.D., 1993-1999; Allen A., 1994-2001; Breslau N., 1982-2006).
Основний масив досліджень, здійснений як за кордоном, так і в Україні, стосується проблем їх діагностики та лікування, здебільшого ПТСР (Краснов В.М., 1993-2001; Абрамов В.А., 1995-2003; Волошин П.В., Шестопалова Л.Ф., 1996-1999; Тарабріна Н.В., Лазебная Є.О., 1996-2003; Напреєнко О.К., 1998-2002; Марчук Т.Є., 2000-2002; Бачеріков А.М., 2001-2003; Pitman R.K., 1989-1998; Van der Kolk B.A., 1976-1999).
Більшість авторів підкреслюють, що система лікувально-реабілітаційних заходів для хворих на ПТСР і РА повинна мати комплексний характер і містити в собі психотерапію, психологічну корекцію, медикаментозну та немедикаментозну терапію (Тарабріна Н.В., 1992-2006; Волошин П.В., Шестопалова Л.Ф., 2001-2003; Сердюк О.І., 2002; Бачеріков А.М., 2002; Федоров А.П., 2002; Єніколопов С.Н. 1998; Beck A., 1986-1995).
Під час роботи з такими хворими треба враховувати, що психічна травма призводить до різного ступеня дезінтеграції афективної, когнітивної, мотиваційної, комунікативної та інших сфер особистості. Отже ці психічні розлади по суті являють собою взаємодію особистості з пережитим стресовим досвідом. Тому психотерапевтична робота з такими хворими має полягати в максимально повному відновленні преморбідного рівня соціального й особистісного функціонування потерпілих (Тарабріна Н.В., 1998-2003; Чабан О.С., 2000; Шестопалова Л.Ф., 2001-2006; Kardiner A., 1941-1978; Horowitz M.J., 1976-1979; Yehuda R., 1995-1999).