Оптимізація діагностики лімфопроліферативних новоутворень орбіти та придатків ока

Актуальність теми. Онкологічні захворювання були і залишаються однією з найбільш актуальних проблем в медицині (Черезов А.Н., 1997; Бровкина А.Ф., 2002; Chan J., 2000; Jaffe E., Harris N., Stein H., Vardiman J. et al., 2001). За даними центру статистики МОЗ України, відмічається стійка тенденція до збільшення злоякісних новоутворень. Щорічно в Україні захворюють до 160 тис. чоловік та вмирають біля 100 тис. (Шалимов С.А., 2001). Серед лімфопроліферативних новоутворень (ЛПН) орбіти та придатків ока реактивна лімфоїдна гіперплазія (РЛГ) становить 29% - 50%, а на лімфоми відповідно припадає 50% - 71% (Kostas V., 1984; Laucirica R., 1996; Polito E., Galieni P., Leccisotti A., 1996; Mannami T., Yoshino T., Oshima K. et al., 2001; Shields C., 2001; Ohtsuka K., Hashimoto M., Suzuki Y., 2004). Серед злоякісних новоутворень орбіти та придатків ока лімфоми становлять від 12 до 17% (Бровкина А.Ф., 2001). Кількість неходжкінських лімфом у загальній онкології за останні 25 років збільшилась майже вдвічі (Jemal A., 2005).
Лімфоїдні новоутворення орбіти та придатків ока мають поліморфну клінічну картину, що утруднює встановлення правильного діагнозу. Виділити патогномонічні ознаки РЛГ та лімфоми важко. З моменту виникнення перших клінічних симптомів лімфоми орбіти та придатків ока до встановлення остаточного діагнозу проходить від 3 міс. до 7 років і в середньому цей час становить 23 місяці (Galieni P., 1997). Вочевидь необхідність використання додаткових методів, а саме морфологічного, імуногістохімічного, цитогенетичного - для постановки правильного діагнозу (Knowles D., Halper J., Jakobiec F., 1982; Jakobiec F., Iwamoto T., Patell M., Knowles D., 1986; Xu Q., Xiao L., He Y. et al., 2004). Деталізація діагнозів і диференціація їх в кінцевому результаті дозволяє обрати індивідуальний підхід у подальшому обстеженні хворих з ЛПН орбіти і придатків ока та лікувальну тактику. Вивчення гістологічної будови пухлини визначає походження новоутворення, характер патологічного процесу, особливості її структури (Пальцев М.А., Аничков Н.М., 2005). Різноманіття клітинних типів лімфом, а також в ряді випадків відсутність чітких критеріїв диференційної діагностики РЛГ та лімфом обмежує діагностичні можливості морфологічного методу. Імуногістохімічне дослідження дозволяє встановити імунофенотип пухлини, тим самим визначити її клітинний тип (Xu Q., 2004; Jaffe E., 2001). Відомі панелі діагностичних антитіл складаються з великої кількості препаратів і, в основному, орієнтовані на загальну онкологію. Вони включають наступні антитіла: CD3, CD5, CD10, CD20, CD23, CD43, bcl–2, bcl–6, CD79a, CD138, cyclin D1, kappa і lambda