Соціологія девіантної поведінки: суїцид

Курсова робота зі спеціальності 6.03010101 “Соціологія”
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………...…..3
РОЗДІЛ 1. Науково-методологічні засади вивчення соціології суїцидальної поведінки........................................................................................5
1.1. Науковий стан розробленості теми суїцидальної поведінки……….5
1.2. Методологія та методи дослідження………………………………….9

РОЗДІЛ 2. Основні передумови розвитку соціології суїциду………..……12
2.1. Історичний та науковий етап розвитку суїцидальної поведінки….12
2.2. Причини та наслідки суїциду……………………………………….16
2.3. Сучасні вчені про суїцидологію…………………………………….21

РОЗДІЛ 3. Програма соціологічного дослідження…………………………28
3.1. Метологічний розділ…………………………………..…………......28
3.2. Методичний (процедурний) розділ………………………………....30
3.3. Результати соціологічного дослідження…………………………….31

ВИСНОВКИ..........................................................................................................39
ЛІТЕРАТУРА………………………………………………………………..….40
ДОДАТКИ……………………………………………………………………….43
Об’єктом дослідженн є суїцидальна поведінка людини, як індивідуальної особистості в суспільстві.
Предмет -- особливості суїцидальної поведінки індивіда.
Мета дослідження: висвітлення основних проблем соціології суїциду.
Завдання дослідження:
1) визначення поняття «суїцид» як явище девіантної поведінки;
2) дослідити проблему «суїцидальної поведінки» в суспільстві;
3) проаналізувати джерела в яких згадується про «суїцид» та «суїцидальну поведінку»;
4) з’ясувати причини «суїциду»;
5) визначити наслідки «суїциду».
Методи дослідження. В ході дослідження були використані методи опитування (анкетування), порівняльно-історичний, статистичний, описовий метод кількісного аналізу.
РОЗДІЛ 1. Науково-методологічні засади вивчення соціології суїцидальної поведінки

1.1. Науковий стан розробленості теми суїцидальної поведінки

Самогубство в сучасні часи вважається одним із найстрашніших гріхів, на який зважуються зневірені індивіди. Такий вчинок є не лише проблемою особистості, а й суспільства в цілому. Адже суїцид – це явище соціальне, тому, що саме стан суспільного середовище спонукає індивіда до вчинку позбавлення себе життя. Саме до такого висновку прийшов Еміль Дюркгейм у своїй роботі «Самогубство».
Дослідження проблеми самогубства привертало увагу Дюркгейма з кількох причин. По-перше, самогубство – це «чітко окреслена група фактів», які можна легко визначити. По-друге, соціолог розглядав свою роботу як застосування до емпіричного матеріалу основних принципів соціологічного методу, викладених у «Правилах…»: вивчення соціального факту як речі, визнання існування особливої, суспільної реальності, яка не залежить від волі окремих індивідів.