Вплив спільної валюти євро на інтеграційні процеси

У третю річницю приєднання Польщі до ЄС серед найчастіше згадуваних позитивних ефектів членства (подібно до попередніх років); відкриття кордонів, вільне пересування територією ЄС, вигоди для сільського господарства та аграріїв і можливості отримання роботи за кордоном.

Частіше, ніж у перші два роки, поляки згадували про користь надходження коштів зі структурних фондів ЄС, поліпшення стандартів життя в місцях проживання (гмінах). Частіше, ніж іде рік тому, під час опитування надані приклади модернізації доріл мостів, проведення водопровідних та каналізаційних систем, поліпшення довкілля. Набагато частіше, ніж в минулі роки членства, у відповідях приділено увагу поліпшенню економічної ситуації і - як висновок - спаду безробіття. Серед неекономічних вигод відзначений більш легкий доступ до освіти і навчання за кордоном, а також поліпшення таких можливостей в Польщі і, загалом, кращі перспективи для молодих людей. Було звернено уваг)- на зміни в польському праві, які виникають через необхідність прийняття європейських стандартів, кращий контроль дотримання прав, пов'язаних, між іншим, з можливістю апеляцій до судових органів ЄС.

Категорично менше, ніж за попередній рік, указано на покращення позиції Польщі в Європі і світі. У відповіді на питання про теперішню ситуацію Польщі в ЄС помічено збільшення переконання, що держава зміцнила свою позицію і політичний вплив з 47% (перед вступом) до 60%. Державну користь від членства в ЄС відзначили більш ніж 50% опитуваних осіб (середкі дані по ЄС-25 = 54%). Але висновок дослідження такий, щз мешканці країн, які датують своє членство травнем 2004 р. (ЄС-1 З = 67%), частіше, ніж інші (ЄС-І5 = 52%), усвідомлюють і цінують користь функціонування в рамках ЄС. Аналіз висновків мешканців окремих країн показує, що найбільшу користь від членства отримали ірландці (87%), датчани і греки (74%), поляки (73%).

Якщо врахувати набутий Польщею досвід європейської інтеграції і зауважити на зиски, які здобуло польське господарство, українська дійсність вже сьогодні підтверджує, що ми йдемо вірним шляхом. Але якщо «Польща ще наприкінці 1980-х років відповіла, ким вона хоче бути: креатором (тобто творцем) чи обсерватором (спостерігачем) у сучасному світі, то Україна, передусім її керівна верхівка, досі ще мнеться на одній нозі, не знаючи, в яку сторону їй крокувати»47.