Економіко-географічний комплекс Харківської області

План

1. Економіко-географічне положення.

2. Розміщення населення.

3. Розміщення і розвиток основних галузей господарства.

3.1 Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів.

3.2 Виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції.

3.3 Легка промисловість.

3.4 Паливно-енергетичний комплекс.

3.5 Сільське господарство.

3.6 Транспорт.

3.7 Зв’язок.

3.8 Невиробнича сфера.

4. Проблеми та перспективи розвитку регіону.

Список використаної літератури

1. Економіко-географічне положення



Харківська область (Харківщина) створена 27 лютого 1932 року.

Харківщина розташована на північному сході України. На півночі й північно-сході вона межує з Бєлгородською областю Росії, на сході - з Луганською, на південно-сході - з Донецькою, на південно-заході - з Дніпропетровською, на заході й північно-заході - з Полтавською та Сумською областями України. Територія області - 31.4 тисячі кв. км. Протяжність : з півночі на південь – 210 км, зі сходу на захід – 220 км.

Рельєф області є хвилястою рівниною з легким нахилом на південно-захід (до басейну Дніпра) й на південно-схід (до басейну Дону). В північно-східну частину області заходить Середньоросійська височина, а в південну - відроги Донецького кряжу.

75% водних ресурсів області приходиться на басейн Дону. Головна водна артерія - Північний Донець - є правою притокою Дону. Загальна протяжність 867 водотоків складає 6.4 тисячі км, причому 156 річок мають довжину більш за 10 км. В області є озера, найбільше з них - Лиман. В області створено біля 50 водоймищ, найбільші з них - Краснооскольське, Печенізьке, Краснопавлівське. На території області проходить траса каналу Дніпро-Донбас.

Харківська область поділена на 25 територіально-адміністративних районів, в області - 16 міст, 62 селища міського типу й 1861 село та хутір. Найбільші міста - півторамільйонний Харків, Ізюм і Лозова. Серед інших найбільш значні - Куп'янськ, Чугуїв, Балаклея, Богодухів, Зміїв.