Прояв агресії у підлітків з адіктивною поведінкою

Зміст

Вступ

1. Теоретико-методологічний аналіз проблеми прояву агресії у підлітків з адіктивною поведінкою

1.1 Аналіз проблеми дослідження у вітчизняній та зарубіжній психологічній літературі

1.2 Причини виникнення адіктивної поведінки підлітків

Висновки до розділу 1

2. Особливості прояву агресії у підлітків з адіктивною поведінкою

2.1 Біологічні та соціальні детермінанти, сприяючі закріпленню агресії у підлітків

2.2 Агресія як один з наслідків адіктивної поведінки підлітків

Висновки до розділу 2

3. Емпіричне дослідження прояву агресії у підлітків з адіктивною поведінкою

3.1 Обгрунтовування вибору методик дослідження

3.2 Аналіз результатів визначення акцентуації характеру за допомогою методики К. Леонгарда і М. Шмішека

3.3 Аналіз результатів виявлення показників та форм агресії за допомогою методики А. Басса і А. Дарки

3.4 Аналіз результатів виявлення ранішніх ознак алкоголізму за допомогою опитувальника К.К. Яхина, Д.М. Мендельовіча

3.5 Методи профілактики агресії у підлітків з адіктивною поведінкою

Висновки до розділу 3

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність дослідження полягає в тому, що з кожним роком зростає число неповнолітніх з девіантною поведінкою, що виявляється в асоціальних діях (алкоголізм, наркоманія, порушення громадського порядку, хуліганство, вандалізм та ін.). В крайніх формах почали виявлятися жорстокість і агресивність. Агресивність формується переважно в процесі ранньої соціалізації в дитячому і підлітковому віці, і саме цей вік найбільш сприятливий для профілактики та корекції.

Як відзначає І.С. Кон, не дивлячись на те, що девіантна поведінка виявляється в різних формах, всі вони взаємозв'язані. Пияцтво, вживання наркотиків, агресивна поведінка, протиправну поведінку утворюють єдиний блок. Залучення підлітка до одного виду девіантної поведінки підвищує вірогідність його залучення до інших [19, 44].

Вихід з реальності шляхом зміни психічного стану може здійснюватися різними способами. В житті кожної людини можуть бути моменти, пов'язані з бажанням змінити свій психічний стан: позбутися пригноблення, "скинути" втомленість, відвернутися від неприємних роздумів, тощо. Для реалізації цієї мети людина "виробляє" індивідуальні підходи, що стають звичками, стереотипами. Елементи адіктивної поведінки властиві будь-якій людині, що виходить з реальності шляхом зміни свого стану. Проблема адікції починається тоді, коли прагнення виходу з реальності, пов'язане із зміною свідомості, починає домінувати в свідомості, стає центральною ідеєю [20,9].