Соціальний психолог як суб'єкт соціальних перетворень

В американському суспільстві соціальний психолог виконував дві основні ролі: академічного вченого, що добуває наукові істини; соціального технолога (маніпулятора), що вирішує практичні завдання, як правило, за замовленням бізнесу й держави. «Дослідження в дії» К. Левина, що з'явилися першим у США прикладом діяльності вченого-громадянина, залишилися виключенням із загальної традиції. В 60-е роки цивільна позиція знову стала популярної серед американських психологів - недавніх учасників студентських демонстрацій протесту проти в'єтнамської авантюри. Усе більше різкій критиці стала піддаватися роль соціального технолога-маніпулятора.

У західноєвропейському соціальному контексті ця загальна тенденція росту політичної свідомості привела до формування ще одного типу соціальних психологів: ученого-громадянина як суб'єкта соціальних перетворень. Треба відразу відзначити, що ця роль по своєму реальному суспільному значенню далеко уступає ролі традиційної прикладної соціальної психології, у якій домінує тип соціального технолога, а академічний учений і, тим більше, соціальний критик або «емансипатор» користуються незначним впливом.

Характерно, що академічні вчені, приваблювані під тиском суспільної думки до рішення практичних завдань, намагаються всіляко зберегти традиційний образ незалежного дослідника. Показова в цьому плані позиція видного соціального психолога М. Ірле. «Мене страшно лякають, - пише він, - як ті представники соціальних наук, які заявляють, що наука повинна вчити суспільство тому, що треба робити, так і ті представники природничих наук, які думають, що суспільство повинне повчати науку, що робити їй. Будучи вченим, я відмовляюся бути членом еліти суспільства, так само як і входити в групу експертів-рабів. Дотепер мене поки ще ніхто не переконав у тім, що вчені неодмінно позбавлені здатності бути вільними і відповідальними й тому стоять перед вибором: бути рабом або паном. Якби мене хто-небудь зміг переконати в цьому, я б кинув науку негайно».

Однак в останні роки подібна точка зору втрачає свою популярність, особливо в молодих учених, серед яких все більший авторитет здобуває цивільна, альтруїстична позиція. За словами П. ван Стрина: «Коли виникає питання про те, чиїм інтересам служить робота соціального психолога, відповіді в цілому виявляють тенденцію до поляризації між альтруїзмом і негативним цинізмом. Більшість дослідників розглядають свою наукову працю як необхідну для загального блага, оскільки вона орієнтована на одержання щирих знань. Найбільш нетерплячі з них останнім часом всі частіше звертаються до прикладної соціальної психології в надії скоріше побачити в справі результати своєї роботи. Вони думають, що якщо досліджувати соціальну проблему сучасного суспільства, те це допоможе тим, хто від її страждає». З огляду на, що цей тип соціального вченого досить добре відомий, звернемося до характеристик ролі вченого-громадянина, представленого в західноєвропейській соціальній психології фігурами «соціального критика» і «емансипатора».