Теорії і техніки особистісної психокорекції основаної на теорії екзистенціалізму

ВСТУП
Екзистенціальна психологія як підґрунтя екзистенціального

напрямку психокорекції

1. Структура існування

· “Буття в світі”
· “Буття за межою світу”
· Підстава існування

· Світо-проект

· Модуси буття-в-світі

2.Основні поняття і положення екзистенціального підходу в особистісній психокорекції

2.1 Техніки, які застосовуються під час психокорекції

2.2 Задачі психолога, що приймає участь у процесі екзистенціальної психокорекції

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТАК No1

ВСТУП



« Немає нічого, тільки усередині...

Оскільки усе, що усередині – зовні ».

Ґете



Усе бере початок з чогось. Людина концентрує в собі масу усього і навіть не підозрює про це. І обертаючись в круговороті повсякденного життя, у неї саме по собі, з'являються проблеми. Як можна допомогти людині вирішити її проблеми, якщо вона сама не може зрозуміти себе, усвідомити всю багатогранність і різнобарвність палітри своєї сутності.

Ø Людина є ціле, незвідне до суми його частин;

Ø Людина існує в контексті власних людських проблем;

Ø Людина здатна до усвідомлення і здатна діяти раціонально;

Ø Людина завжди має вибір;

Ø Поводження людини інтенціонально, тобто має причину, завжди навмисно, людина може приймати усвідомлені рішення.

Саме такі основні посилки висунув Д. Буженталь, один з теоретиків екзистенціального підходу. Що ж такого в цьому екзистенціальному підході? Саме це слово змусило мене звернути увагу на тему сьогоднішньої моєї роботи. Що це? Відкіля? Яка особливість цього підходу? Які основні поняття, положення і проблеми?

Екзистенціальна психологія бере початок у роботах Серена Кьєркегора (1813-1855) датського філософа і теолога. Кьєркегор був украй стурбований міцніючою в нього на очах тенденцією до дегуманізації людини. Він рішуче не погоджувався з тим, що людину можна розглядати як деякий об'єкт тим самим, зводячи її до рівня речей. Разом з тим він був далекий від того, щоб закріплювати за суб'єктивним сприйняттям властивостей єднання, припустимих людині реально. Для нього не існувало чіткої межі між суб'єктом і об'єктом, а так само між внутрішніми і зовнішніми переживаннями людини і тим, хто їх випробує, адже в кожен конкретний момент часу особистість мимоволі ототожнює себе зі своїми переживаннями. Кьєркегор прагнув зрозуміти людей такими, якими вони живуть усередині своєї реальності, тобто думаючими, діючими, що володіють волею істотами. Він підкреслював рівновагу волі і відповідальності.