Психологічна сутність психопатії

Кожен з нас володіє характером – неповторним, унікальним набором індивідуальних особистісних рис. У більшості з нас він не є патологічним. Розцінювати кого-небудь як особистість, що має патологічний характер або особистісне порушення можна лише у тому випадку, коли його моделі поведінки настільки негнучкі, що перешкоджають повноцінному психологічному розвитку або адаптації. Важливим є розрізнення психопатії та акцентуації характеру. Оскільки їх часто плутають.

Акцентуації проявляються не завжди і не всюди, вони не перешкоджають соціальній адаптації, а також у певних ситуаціях акцентуації можуть сприяти адаптації. Акцентуація – це крайній варіант норми, при якому окремі риси вдачі надмірно посилені, внаслідок чого виявляється вибіркова вразливість відносно певного роду психогенних дій при хорошій стійкості до інших. Іншими словами, акцентуація є варіантом психічного здоров'я (норми), який характеризується особливою вираженістю, загостреністю, непропорційністю деяких рис вдачі всьому складу особистості і наводить її до певної дисгармонії.

Психопатія, в свою чергу, – стійка аномалія характеру, яка визначає всю психічну подобу індивідума і заважає її соціальній адаптації. Це патологічний розвиток особистості; тривалий стійкий патологічний стан. Для психопатії характерні: вираженість патологічних особливостей характеру, тотальність психопатичних особливостей людини та стабільність психічних особливостей людини.