Діагностика раннього дитячого аутизму

Сучасні дослідження свідчать, що у світі зростає кількість дітей, які страждають від тяжкого порушення розвитку – аутичного синдрому. Тому в останні десятиріччя в коло наукових досліджень дефектології потрапляє аномалія психічного розвитку за типом раннього дитячого аутизму (РДА). Цією проблемою все більше цікавляться психіатри (особливо дитячі), психологи, педагоги. «Аутизм - це відлюдькуватість, бар’єр у взаєминах з іншими, проте і відчайдушна потреба в спілкуванні, і водночас страх перед ним. Аутизм – це неспроможність знайти в собі сенс власного існування через відчуття мінімальної безпеки, необхідної для зустрічі із зовнішнім світом» (Джованні Джервіс).

Аутизм привертає до себе особливу увагу, бо кількість аутичних дітей у всьому світі зростає. Нині окремі статистичні дослідження вказують, що 1 дитина з 1000 має класичний аутизм, а 1 зі 125 – розлад аутичного спектру; 1 з 10 дітей класифіковано як розумово відсталу. (6)

Аутизм – проблема не тільки дітей, а й сім`ї та суспільства. Цей розлад часто називають «прихованим» тому, що аутичні люди залишаються незрозумілими. Коли у навчальних закладах зустрічаються діти з аутичними тенденціями – їм необхідна кваліфікована психолого-педагогічна допомога, яка полягає у створенні емоційного та психологічного комфорту, вихованні почуття впевненості та захищеності, а згодом у поступовому обережному введенні нових навичок, форм поведінки.

Діагностика раннього дитячого аутизму базується на методі спостереження. Спостерігаючи за аутичною дитиною в природних умовах можна помітити неадекватність поведінки, розлади психічних процесів, емоційної сфери.