Концесія як механізм розвитку економіки держави

За економічної кризи через брак коштів у бюджеті державі стає складно виконувати свої функції. Так постає питання як би поповнити бюджет. Останнім часом, держава збільшила економічний тиск на населення, але чи допомогло це вирішити проблему профіциту бюджету? Вочевидь, що ні, оскільки вона вдалась до іншого шляху вирішення даної проблеми – зовнішньої позики.

Крім цих двох шляхів вирішення даної проблеми є ще один – залучення приватного капіталу. Одним із механізмів залучення приватних коштів є договір концесії.

Концесія - надання з метою задоволення суспільних потреб уповноваженим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб’єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об’єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб’єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов’язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об’єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику [1, cт. 404] .

Це правовідношення, яке виникає на підставі укладення договору концесії, за якого держава або ж територіальна громада надає суб’єкту підприємницької діяльності об’єкт концесії, за що, відповідно, одержує від нього кошти, а суб’єкт підприємницької діяльності, концесіонер, беручи на себе вищезазначені зобов’язання, майнову відповідальність та підприємницький ризик - одержує кошти від функціонування переданого йому об’єкта.

Концесії існували у різні періоди розвитку людства, зазначає Г.І. Пузанова. Давньоримські юристи виділяли майно, яке не могло належати пересічним громадянам і виступало засобом задоволення потреб людини, хоча поняття «концесія» і самого концесійного механізму не існувало на той період.

Перші прояви концесійних відносин зустрічаються за часів Середньовіччя. Так, у Х ст. німецький монарх Фрідріх Барбаросса сформулював положення, згідно з яким ніхто не міг займатися гірничою справою, не отримавши на це концесію у короля. Аналогічні положення існували і у інших середньовічних державах.