Нерегламентована зайнятість населення та способи її регламентування

Вступ

Слід зазначити, що поняття "неформальний сектор" з'явилось порівняно недавно. У 70-х роках минулого століття в деяких африканських країнах Міжнародна організація праці провела обстеження і вперше офіційно виділила специфічну частину населення, зайнятого практично в усіх галузях економіки, проте не врахованого статистикою. Як правило, це люди з низьким, нерегулярним доходом, часто в натуральній формі, що дає їм змогу якось вижити в умовах, коли так званий "формальний" (тобто такий, що враховується) сектор, не забезпечує оплачуваної зайнятості.

Водночас слід чітко розрізняти два поняття — незаконну (кримінальну) активність у тіньовій економіці та неформальному секторі з порушенням законів і ухиленням від сплати податків й активність неформального сектору з усіма дозволеними видами економічної діяльності, але прихованої від оподаткування.

У розвинутих країнах на неформальний сектор звернули увагу в 60-х рр., не відокремлюючи його від тіньової економіки. На початку 80-х відбувся один з міжнародних конгресів з проблем прихованої економіки, на якому було поставлено це питання. Щодо обсягу тіньової економіки у ВВП розвинутих країн єдиної думки поки що немає. Найчастіше називають 5— 10%, але є підстави вважати, що цей показник істотно коливається в окремих країнах і постійно зростає. Наприклад, в Італії, Іспанії, Греції в загальному обсязі ВВП тіньова економіка становить 20— 30%. За деякими оцінками, в Україні цей показник — 35—50%.