Оцінка стану та використання майна організації (на прикладі ВАТ "Запоріжтрансформатор")

Зміст

Вступ

Розділ 1. Методичний підхід до оцінки стану та використання майна організації

1.1. Економічний зміст майна організації та завдання його аналізу

1.2. Характеристика основних напрямів оцінки майна та її інформаційне забезпечення

Розділ 2. Економічна оцінка майна ВАТ “Запоріжтрансформатор”

2.1. Загальна характеристика господарської діяльності ВАТ “Запоріжтрансформатор”

2.2. Аналіз стану та використання необоротних активів ВАТ “Запоріжтрансформатор”

2.3. Аналіз стану та використання оборотних активів ВАТ “Запоріжтрансформатор”

Розділ 3. Шляхи поліпшення стану та використання необоротних і оборотних активів ВАТ “Запоріжтрансформатор”

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Майновий стан організації - одна з найбільш важливіших характеристик фінансово – господарської діяльності організації. Дана сторона зазнає впливу з боку багатьох факторів, у числі яких знаходиться співвідношення між необоротними і оборотними активами організації.

Активи організації – це засоби господарюючого суб’єкта , які потрібні для його функціонування у різних формах діяльності з метою одержання прибутку. Оборотні активи обслуговують поточний господарські процес і повністю споживаються протягом одного операційного циклу, необоротні - багаторазово беруть участь у процесі господарської діяльності організації.

Аналіз майна є важливим для кожної організації адже фінансовий стан і його стабільність значною мірою залежать від того, яке майно є в розпорядженні організації, в які активи вкладено капітал і який дохід вони йому приносять.

Мета економічного аналізу майна полягає у визначенні рівня забезпечення організації окремими видами активів та пошуку резервів підвищення ефективності їх використання.

Завдання аналізу майна організації:

- Оцінка стану, структури та динаміки зміни активів організації;

- Оцінка впливу зміни активів на зміну фінансового стану організації;

- Виявлення причин, позитивних і негативних тенденцій зміни активів організації;

- Оцінка ефективності функціонування активів організації.

Розділ 1. Методичний підхід до оцінки стану та використання майна організації

1.1 Економічний зміст майна організації та завдання його аналізу

Відповідно до Господарського Кодексу України (ГКУ) майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі.

Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних засобів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними засобами виробничого та невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних засобів. Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що відповідно до законодавства відноситься до оборотних засобів. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші в національній та іноземній валюті, призначені для реалізації товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги. Цінні папери є особливим видом майна суб'єктів господарювання. Джерелами формування майна суб'єктів господарювання відповідно до Господарського Кодексу, можуть бути: грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законом. [1]