Перший етап маржиналістської революції

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………..….....3

1. К. Менгер..................................................................................……....…….....4

2. У. Джевонс........................................................................………………….....7

3. Л. Вальрас..........................................................................................................8

Висновки………………………………………..…………………………….....12

Список використаної літератури........................................................................ 13

Вступ.

Маржиналістська революція – це перехід від концепції класичної економічної школи до неокласичної теорії. У маржиналістській революції прийнято виділяти два етапи. Перший етап охоплює 70-80 рр. ХІХ століття. На цьому етапі серед представників маржиналістської теорії більше призначення здобув Карл Менгер, як глава австрійської школи, яка виступала проти історичного та соціологічного підходів в економічній теорії, обстоюючи, як і класична школа, „чисту економічну науку”. При цьому, теорія граничної корисності товару, що стала на даному етапі найголовнішою, проголошувалась „школою” основною умовою визначення його вартості, а саме оцінка корисності визнавалась психологічною характеристикою з позицій конкретної людини. Тому перший етап маржиналізму прийнято пов’язувати з „суб’єктивний напрямом” політекономії.

Таким чином, найбільш наполегливо і послідовно суб'єктивні погля­ди на всі категорії економічної науки захищала австрійська школа, ідеї якої ясно і популярно виклав O. Бем-Баверк у своїй роботі "Основи теорії цінності господарських благ", хоч сам він визнає, що основи нової теорії були закладені K. Менгером. Провідну роль у побудові цієї теорії мають такі фундаментальні поняття, як корисність і цінність. На відміну від мінової вартості товару або матеріальних благ взагалі, корисність не є його об'єктивною фізичною якістю, оскільки вирішальною мірою залежить від відношення до нього суб'єкта. Дійсно, одній людині те чи інше благо може здатися більш корисним, ніж іншій. Ця користь залежить передусім від тих цілей, завдань, потреб і інтересів, про які дбає суб'єкт. Тому при прий­нятті рішень в господарській діяльності корисність тих чи інших матері­альних благ або товарів визначають з урахуванням відповідних потреб і цілей. Вихідним у маржинальному аналізі є розуміння корисності, яку визначають, звичайно, як здатність матеріального блага або послуги за­довольняти яку-небудь потребу суб'єкта. Оскільки ці потреби неоднакові у різних людей, то і корисності не можуть розглядатися з об'єктивної, без особистісної точки зору.