Оцінка ефективності дивідендної політики підприємства в умовах розвитку

Дивідендна політика, як і керування, структурою впливає на положення компанії на ринку капіталу, зокрема на динаміку ціни його акцій. Дивіденди являють собою грошовий доход акціонерів і деякою мірою сигналізують їм про те, що комерційна організація, в акції якої вони вклали свої гроші, працює успішно. Можна виділити два основних завдання, розв'язувані в процесі вибору оптимальної дивідендної політики. Вони взаємозалежні й укладаються в забезпеченні: а) максимізації сукупного надбання акціонерів; б) достатнього фінансування діяльності підприємства. Для рішення поставлених завдань, у даній роботі необхідно розглянути: джерела дивідендів, порядок їхніх виплат, види дивідендних виплат і ін. Оптимальність дивідендної політики може розумітися лише в тім, щоб нараховувати дивіденди після того, як проаналізовані всі можливості для ефективного реінвестування прибутку й за рахунок цього джерела профінансовані всі прийнятні інвестиційні проекти.

Дивиденд, акція, товариство, виплати, оптимальність, політика, діяльність, формування, акціонери, фінансування, інвестиції,компанія.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Сутність, поняття і види дивідендної політики

1.1 Дивідендна політика

1.2 Значення дивідендної політики для розвитку підприємства

1.3 Види дивідендної політики

1.4 Стабільність дивідендної політики підприємства

Розділ 2. Дивідендна политика закритого акціонерно товариства «Барошник»

2.1 Характеристика підприємства ЗАТ «Барошник»

2.2 Формування капіталу ЗАТ «Барошник»

2.3 Фінансові показники діяльності підприємства.

2.4 Аналіз керування в ЗАТ «Барошник»

Розділ 3. Удосконалювання дивідендної політики ЗАТ «Барошник»

Висновки

Список використаної літератури

дивідентна політика фінансова

Вступ

Дивідендна політика, як і керування, структурою впливає на положення компанії на ринку капіталу, зокрема на динаміку ціни його акцій. Дивіденди являють собою грошовий доход акціонерів і деякою мірою сигналізують їм про те, що комерційна організація, в акції якої вони вклали свої гроші, працює успішно.

З теоретичної позиції вибір дивідендної політики припускає рішення двох ключових питань:

- чи впливає величина дивідендів на зміну сукупного багатства акціонерів?

- якщо так, то яка повинна бути оптимальна їхня величина?

У теорії фінансів одержали популярність три підходи до обґрунтування оптимальної дивідендної політики: теорія іррелєвантності дивідендів, теорія істотності дивідендної політики, теорія податкової диференціації.

Теорія іррелєвантності дивідендів розроблена Ф.Моділ’яні й М.Міллером. У своїй статті, опублікованої в 1961 р., вони доводять, що величина дивідендів не впливає на зміну сукупного багатства акціонерів, що визначається здатністю фірми генерувати прибуток, і більшою мірою залежить від правильності інвестиційної політики, ніж від того, у якій пропорції прибуток підрозділяється на виплачену у вигляді дивидендів і реінвестовану. Іншими словами, оптимальної дивідендної політики як фактору підвищення вартості фірми не існує в принципі , 1961

У розвиток своєї теорії Моділ’яні й Міллер запропонували нараховувати дивіденди по залишковому принципі. Обґрунтовуючи цю ідею, вони знову вказують на пріоритетність правильної інвестиційної політики, що, зрештою, і визначає досягнення основної мети, що коштує перед компанією. Саме тому послідовність дій повинна бути такий;

а) складається оптимальний бюджет капіталовкладень і розраховується необхідна сума інвестицій;

б) визначається схема фінансування інвестиційного портфеля за умови максимально можливого фінансування за рахунок реінвестування прибутку й підтримки цільової структури джерел;

в) дивіденди виплачуються в тому випадку, якщо не весь прибуток використаний з метою інвестування.