Теорія раціональних сподівань

Розділ 1. Теорія раціональних сподівань як елемент сучасної неокласичної теорії

1.1 Зміст теорії раціональних сподівань

1.2 Р.Лукас як фундатор теорії раціональних сподівань

Висновок

Список використаної літератури

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРІЯ РАЦІОНАЛЬНИХ СПОДІВАНЬ ЯК ЕЛЕМЕНТ СУЧАСНОЇ НЕОКЛАСИЧНОЇ ТЕОРИЇ

Теорія раціональних очікувань означає, власне кажучи, у більше широкому плані відродження неокласичних принципів, що базуються на методологічних посилках теорії загальної рівноваги Л. Вальраса, навчаннях А. Маршалла й Дж. Кларка, працях К. Векселя, И. Фишера, Ф. Хайкера.

Теоретики раціональних очікувань повністю покладаються на механізм ринкового саморегулювання економіки. Ринкові зв'язки займають у їхніх побудовах особливе місце. Вони виходять із того, що ринки постійно перебувають у стані рівноваги. Приймається як незаперечний факт, що попит завжди дорівнює пропозиції, оскільки механізм ринкового саморегулювання оперативно усуває будь-які відхилення в їхньому співвідношенні. Так, якщо попит перевищить пропозиція - вступає в дію ріст цін, що приводить попит у відповідність із пропозицією. Падіння попиту на товари, навпроти, веде до зниження цін до необхідного рівня, що врівноважує попит та пропозицію. Концепція раціональних очікувань припускає, що в ході конкуренції приводяться в дію всі важелі саморегулювання, що ефективно самонабудовують економічну систему і які забезпечують її рівновагу. Прихильники цієї концепції виходять із того, що коливання виробництва або зайнятості найбільш характерні, як правило, для рівня фірми або галузі. У рамках національної економіки переважає тенденція до їхнього вирівнювання. Раціональні очікування сприяють розчищанню всіх видів ринків, приведенню їх у стан, що забезпечує стійкість економіки, оскільки господарські агенти можуть гнучко реагувати на будь-які відхилення економічної кон'юнктури, діяти відповідно до принципів оптимізації, орієнтуючись на реальні економічні показники й результати. Автори теорії раціональних очікувань не заперечують можливості циклічних коливань виробництва. Однак ігноруючи дійсну основу циклічних коливань, вони розглядають їх як результат помилок, що допускають економічними суб'єктами протягом короткострокового періоду. Причиною можливих помилок уважається неякісна, перекручена інформація, що заважає правильно оцінити кон'юнктуру й розробити реальні прогнози.