Філософія життя та погляди Фрідріха Ніцше

1. Пристрасть до руйнування
2.Зовнішність людини
3.Надлюдина
3.1. Каста вибраних
3.2. Шлях до світла
3.3.Вища культура
3.4. Шлях до мороку
4.Переоцінка цінностей
4.1.Походження оцінок
4.1.1. До моральний період становлення людського типа
4.1.2. Походження моралі
4.1.3. Мораль панів і мораль рабів
4.2. Гармонія добра і зла
4.3. Зло як краща сила
Список використаної літератури

1. Пристрасть до руйнування
Ніцше ніколи не відчував себе господарем свого пізнання і ніколи не прагнув до накопичення і збереження. Він знає, що жодна з цих спроб алчного духу не дає пізнання до кінця. Він знає, що істина в кінцевому сенсі не допускає володіння.
Його вабить інстинкт кочівника назавжди відмовитися від свого майна. Ніцше як варвар, як людина іншого походження в повному озброєнні і зброї, без роду і племені, без будинку і батьківщини. Подібно до розбійника вторгається він у все створене, святе. Безстрашно здійснює він набіги, уривається у фортеці моралі, нікому і нічому не дає він пощади. Ніцше відважно зустрічає небезпеку лицем до лиця і не боїться сутички. Ніякі заборони не зупиняють його. За собою залишає він зруйновані скрижалі, тисячолітні святилища, перекинуті вівтарі, зганьблені відчуття, зламану моральність.
На відміну від інших, які подібно до хороших сім'янинів ставлять на завойованих землях прапор бога і духу, будують міста і храми, прокладають дороги, а потім за ними приходять намісники і правителі – обробляти новий ґрунт, і межею яких, завжди служить спокій, мир і безпека: вони хочуть помножити надбання людства, встановити норми і закони, вищий порядок, Ніцше ж, навпроти вторгається у філософію, як неприборкана орда безстрашних і свавільних. Подібно до них він завойовує не для себе, не для прийдешніх поколінь, не в ім'я бога, короля, віри, а єдино ради радощі завоювання, - він не хоче володіти, набувати, досягати, він ненавидить всякі правила і не шукає послідовників.