Організація підприємств з іноземним капіталом

Вступ

На сьогодні, в умовах глобалізації, а також світової економічної кризи, дуже важливим моментом стає актуальність залучення прямих іноземних інвестицій і створення спільних підприємств. Доцільність цього процесу обумовлена тим, що спільне підприємництво й іноземні інвестиції сприяють формуванню власної ринкової інфраструктури України, а додатково залучені інвестиції сприяють виходу окремих підприємств і господарства країни в цілому з кризового стану.

Метою цієї роботи є проведення дослідження іноземної інвестиційної діяльності на Україні та проаналізувати діяльність підприємств з іноземним капіталом, які є формою іноземних інвестицій на Україні. Задачами мають бути: дослідження процесу залучення іноземного капіталу в Україні виявити основні тенденції та форми іноземного інвестування, провести аналіз ефективності діяльності підприємства з іноземним капіталом, виявити фактори, які негативно впливають на діяльність підприємств з іноземними інвестиціями і які стримують залучення іноземних інвестицій, визначити шляхи поліпшення іноземної інвестиційної діяльності в Україні.

На цьому етапі розвитку національної економіки спільне підприємництво відображає оптимальний варіант найефективнішого вкладення капіталу в певні галузі економіки, окупність якого не перевищує розмірів, світовими товарними ринками. Отже, з розвитком прямого іноземного інвестування, припливом венчурного капіталу в Україну створюються передумови для вдосконалення структури національної економіки. Відображаючи закони переливу капіталу в умовах ринку, спільне підприємництво є показником співвідношень сфер матеріального й нематеріального виробництва, оптимізації господарських структур і галузей економіки країни.
1. Теоретичні аспекти підприємств з іноземним капіталом. 1.1 Соціально-економічні передумови та порядок створення спільних підприємств

Спільне підприємство – це одна з форм міжнародного співробітництва, яка є юридично закріпленою угодою між суб’єктами господарювання різних країн про створення самостійної організаційної одиниці, у межах якої партнери домовляються про часткове об’єднання всіх видів ресурсів, спільне виконання певних видів діяльності та пропорційний розподіл прибутку і ризику [12, c. 6].