Політичні кризи другої половини XX сторіччя

Термін «боргова криза» виник в 1982 р., коли нафтовидобувна країна Мексика заявила про те, що більше не в змозі виплачувати борги й хоче переглянути питання про свою заборгованість. Насправді, уперше боргова криза виявилася в 1980 р. у Польщі, що взяла багато позик в 1970-е рр., коли уряд Герека, зштовхнувшись із серйозними проблемами в області виплати боргу, як часткове рішення проблеми вирішило понизити зарплату. У результаті виникла «Солідарність». Польське комуністичний уряд потрапив в скрутний стан, оскільки став застосовувати в цій ситуації рекомендації МВФ, незважаючи на те, що МВФ до неї з таким проханням не звертався. Всім країнам, які опинилися у аналогічному положенні (не в останню чергу, африканським), МВФ рекомендував проводити зниження видатків (зменшення імпорту й скорочення виплат по допомогах соціального забезпечення) і збільшувати експорт (при збереженні низьких зарплат або їхньому зниженні за рахунок переорієнтації виробництва із продуктів внутрішнього користування на будь-які товари, які можна було відразу ж продати на світовому ринку). Засобами натиску, що задіє МВФ для проведення в життя його малоприємних дій, було припинення короткострокової допомоги всім урядам Заходу в тому випадку, якщо дана держава відмовлялася проводити що нав'язується МВФ політикові; через це (в умовах боргової кризи) виникала ймовірність державної неплатоспроможності. Одна за іншою африканські країни повинні були підкорятися цьому натиску, хоча ні однієї з них не вдалося з таким успіхом виплатити великий державний борг, з яким в 1980-х рр. виплатила його Румунія Чаушеску, до великої радості МВФ і великому невдоволенню румунського народу.
«Боргова криза» в Африці знайшов своє відбиття в багатьох важких проявах: голоді, безробітті, значному погіршенні інфраструктури, громадянських війнах і розвалі державних структур. На півдні Африки виниклі труднощі супроводжувалися дестабілізацією режиму апартеїду в ПАР, що доживали останні дні в боротьбі з давно що вже охватили континент визвольним рухом, - яке досягло Йоганнесбурга лише в 1994 р. Проте, ми не зможемо дати вірну оцінку труднощам, з якими зштовхнулася Африка в 1980-х рр., якщо будемо розглядати сформоване там положення у відриві від більше масштабних проблем економіки в цілому. Боргова криза, звичайно, мав місце й в інших регіонах миру, причому з погляду абсолютної величини заборгованості, він особливо сильно виявився в Латинській Америці. Боргова криза третього миру (і соціалістичного блоку) означав припинення надання нових позик цим країнам. І дійсно, було зовсім очевидно, що потік грошей в 1980-е рр. був спрямований з Півдня на Північ, але ніяк не у зворотному напрямку.