Соціальний портрет молоді України: структура цінностей та потреби

Важливе місце у соціальній струкрурі суспільства серед інших соціальних спільностей займає молодь.
Для з'ясування сутності молоді, а також для для вироблення єдиного підходу до встановлення вікових меж молодості необхідно визначити поняття молодь.
Одне з найбільш повних визначень цього поняття дає російський соціолог І. С. Кон, який зазначає, що молодь – це соціально-демографічна група, яка виділяється на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального стану та соціально-психологічних властивостей. [1. с. 169 ] Молодь як певна фаза, етап життєвого циклу біологічно універсальна, але її конкретні вікові межі та пов'язані з нею соціальний статус та соціально-психологічні особливості мають соціально-історичну природу та залежать від суспільного ладу, культури та закономірностей соціалізації, що властиві даному суспільству.
Українськи дослідники О. Вишняк, М. Чурилов, С. Макеєв визначають молодь як соціальну спільноту, що посідає певне місце у соціальній структурі суспільства й набуває соціального статусу у різноманітних структурах (соціально-класовій, професійно-трудовій тощо), має спільні проблеми, соціальні потреби та інтереси, особливості життєдіяльності тощо.
До молоді належать старші школяри, учні ПТУ і всіх типів середніх навчальних закладів (технікумів, коледжів), студенти, аспіранти, молоді робітники і службовці, селяни, підприємці та інші. Але дискусійним і дотепер є питання вікової переодизації молоді. Згідно з найпоширенішою точкою зору, віковими межами молодості вважається період від 16 до 30 років. Але у соціологічній літературі є й інші підходи. Деякі соціологи до молоді відносять осіб віком 11-25 років, інші - 15-28, 16-24 роки тощо. Останнім часом нижньою межою молодіжного віку вважається 14, а верхньою – 35 років. В основу цієї точки зору покладено тезу про „продовження юності”, збільшення часу входження у трудове життя.
Разом з тим, незважаючи на невизначеність вікових меж молоді саме у сучасному суспільстві, молодь виокремлюєтья у відносно самостійну соціально-демографічну групу. Цьому сприяє розрив між віковими і соціальними характеристиками, ускладнення поцесу соціалізації молоді, посилення вимог до навчання і кваліфікації молоді з боку суспільства.