Моделювання систем управлiння iнновацiйних структур

У широкому розумінні організаційне моделювання визначається як впорядкованість і процес впорядкування організаційно-структурних характеристик для досягнення або поліпшення ефективності, результативності, адаптованості та стійкості організацій. З одного боку, предмет оргмоделювання — це система стійких характеристик організації (переважно апарату управління), її моделі. З іншого — у складній соціально-економічній системі важливим є і результат, і процес її моделювання.
На відміну від проблеми впорядкування умов здійснення окремих робіт (з допомогою раціоналізації затрат часу, документообігу, технічного забезпечення, збагачення та розширення робіт) щодо моделювання на «мікрорівні», більш широка проблема «мезо-» та «макромоделювання» постає до організації загалом та її підрозділів, яка охоплює проблеми диференціації й інтеграції, поділу праці, її контролю, координації тощо. Стосовно мезо — та макромоделювання суттєвими є дві постановки проблеми: перша — якими повинні бути характеристики організації, передусім її оргструктури, які б відповідали об'єктивним економічним, ринковим та іншим умовам; друга — якими мають бути характеристики організації, що визначають поведінку людей, відповідну до об'єктивних економічних, ринкових та інших законів.
Організаційна модель повинна охоплювати планування основних організаційних змінних, бути важливим засобом, за допомогою якого адміністратори пробують надати необхідне окреслення поведінці членів організації та впливу на них. До цих формальних змінних входять: структура організації (у вигляді оргсхем і посадових інструкцій); системи показників (системи обліку, інформаційні системи управління, математичні моделі оцінки та прогнозування результатів); практика компенсацій (оплату, просування по службі, грошові винагороди).