Клініко-патогенетичне обґрунтування нових методів лікування псоріазу з аналізом динаміки психо-соціальної адаптації хворих

Актуальність теми. Висока захворюваність на псоріаз, на який страждає від 1% до 3% населення земної кулі, зростання кількості торпідних до лікування форм, а також порушення психо-соціальної адаптації у цих хворих, спонукає до пошуку нових, патогенетично обґрунтованих методів лікування (Коляденко В. Г., 2006; Кутасевич Я.Ф., 2007; Степаненко В.І., Коржова Т.П., 2002; Андрашко Ю.В., 2004).
Не зважаючи на великі успіхи, досягнуті у вивченні цього дерматозу, проблема успішного лікування псоріазу, враховуючи складні патологічні механізми його розвитку, залишається ще остаточно не вирішеною (Калюжная Л.Д., 2006; Коляденко К.В., 2004; Буянова О.В., 2001).
Це спонукає до поглибленного вивчення патогенезу псоріазу з урахуванням перебігу обмінних процесів, функції печінки, а також психо-соціальної адаптації хворих (Коляденко В.Г., Чернишов П.В., 2006; Коржова Т.П., Степаненко В.І., 2002). Дослідженню клінічного перебігу псоріазу у різних клімато-географічних зонах присвячені праці Андрашко Ю.В. (2004); Буянової О.В., Цідило І.Г. (2007) та ін.
Особливо заслуговує на увагу вивчення показників перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантної системи захисту (АОСЗ). Відомо, що ранні зміни у хворих на псоріаз виникають через порушення мембранного апарату навідного типу клітин. Дестабілізація мембран призводить до функціональних порушень як клітин, так і організму загалом. Одним з найрозповсюдженіших механізмів деструкції мембранних структур є посилення ПОЛ, яке має важливе патогенетичне значення в розвитку псоріазу. Посилення ПОЛ та зниження активності АОСЗ зумовлює значну зміну фізико-хімічних властивостей мембран, що супроводжується підвищенням проникливості їх і виходом ферментів із субклітинних структур, а також пошук нових ефективних середників для лікування.