Мініінвазивні хірургічні втручання хворих холедохолітіазом

Актуальність теми. За останні роки захворюваність жовчнокам’яною хворобою (ЖКХ) в усьому світі значно зросла (В.Т. Зайцев и соавт., 1998; В.Н. Запорожан и соавт., 2000). В економічно розвинених країнах, де ЖКХ зустрічається найбільш часто, жовчні камені виявляють у кожної 5-ої жінки й у кожного 10-го чоловіка віком понад 40 років. Приблизно чверть населення віком понад 60 років і третина населення віком понад 70 років має жовчні камені (Г.А. Клименко., 2000; П.Г. Кондратенко и соавт., 2004; S.J. Heller et al., 1996). Кількість хворих ЖКХ за кожні 10 років збільшується в 2 рази (Н.А. Майстренко и соавт., 1999; D.B. Jones et al., 1996). У зв’язку з цим зростає число оперативних втручань на жовчовивідних шляхах.
У 15-30% випадків перебіг ЖКХ ускладнюється холедохолітіазом (И.И. Затевахин и соавт., 1997; Э.И. Гальперин и соавт., 2006; L.Van Hoe, 2000; S.M. Bose et al., 2001). Значна варіабельність клінічної симптоматики, труднощі діагностики та хірургічного лікування хворих на холедохолітіаз дотепер заслуговують на увагу хірургів. Питання діагностики його розроб­лені недостатньо, про що свідчить досить висока частота резидуального холедохолітіазу (В.Я. Белый и соавт., 2000; М.І. Тутченко та ін., 2005).
Застосування найбільш інформативних методів діагностики (ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатикографії, черезшкірної, черезпечінкової холангіографії) має певні обмеження в зв’язку з інвазивністю, а досвід використання ендоскопічної ультрасонографії (ЕУС) в діагностиці холедохолітіазу недостатній − метод лише починає впроваджуватись в Україні (А.А. Ильченко и соавт., 2001; E. Buscarini et al., 2003; G. Fernandez - Esparrach et al., 2007; D. Garrow et al., 2007).
Вибір методу мініінвазивних хірургічних втручань у хворих холедохолітіазом на сьогоднішній день трактується неоднозначно. Застосовують лапароскопічну холецистектомію (ЛХЕ) з двохетапним чи одноетапним видаленням конкрементів з жовчних проток. Кожний спосіб має як переваги, так і недоліки. Показання для виконання того чи іншого хірургічного втручання визначені не чітко (А.Г. Гринцов и соавт., 2001; В.В. Грубник и соавт., 2007; P. Born et al. 1998).