Про історичну урбоекологію

Екологія міста називається зараз урбоекологією. Справа, однак, не в термінологічних нюансах, а в тім, чи ховається за ними якийсь дійсно реальний зміст, чи несуть ці терміни якесь значеннєве навантаження або лише служать модними номіналістичними визначеннями, що не мають реального змісту. Стосовно сучасної дійсності сумнівів начебто не повинне бути - про важку екологічну ситуацію в сучасних містах написано багато. Тут і перенаселеність, і вплив відходів виробництва, і забруднення води, і несприятлива гігієнічна обстановка. Місто-молох стало постійним образом європейської літератури починаючи із творчості чудового поета Еміля Верхарна. Навіть на Сході, де міське життя й зараз займає менше місце, чим у Європі, він затаврований у картинах Д. Тагора.
Все це явища кінця минулого й нашого сторіч. Чи було таким же середньовічне місто, і якщо був, то чому він не ввійшов у художній світогляд середньовічної людини з тими ж атрибутами, з якими могутньо ввірвався в нашу свідомість віршами Верхарна, поетична вирок якого продовжили багато сучасних поетів? Чи був подібним Молохом античне або східне місто? Напевно, він ніс у собі якісь джерела екологічної ситуації сучасного міста, але вона залишалася неусвідомленої, як і екологічна ситуація в цілому, і тому не залучала до себе уваги. Але якщо явище існує в реальності, воно повинне мати історичну ретроспективу, сформуватися в ході історичної динаміки, мати не тільки синхронний, але й діахронний зріз. Тому розгляд історичної екології міста має не тільки академічний, але також практичний інтерес - історична урбоекологія надає право на існування сучасної екології міста, якщо ж її ні, те й екологія сучасного міста виглядає певною мірою вигаданим поняттям, наслідком близьких до сучасності й позбавлених історичних корінь подій.