Проект модернізації гідравлічного крана на базі автомобіля МАЗ КТА-14

Завдання
Вступ
1. Огляд існуючих конструкцій
2. Опис будови і роботи крана
3. Опис модернізації стріли автомобільного крана
4. Розрахунок стріли крана
5. Правила експлуатації автомобільного крана
6. Охорона праці при експлуатації автомобільного крана
7. Заключення
Література
Специфікація
Автомобільні крани – найбільш розповсюджені стрілові самохідні крани, що застосовуються для будівельно-монтажних і вантажно-розвантажувальних робіт. Їх випускають з механічним, гідравлічним та електричним приводами. Гідравлічний привід має силову установку приводу шасі (або окрему, менш потужну), з’єднану через коробку відбору потужності з гідронасосом, гідродвигунами та гідроциліндрами. До складу електричного приводу входять силова установка базового шасі, коробка відбору потужності та генератор, який живить електричним струмом електродвигуни кранових механізмів.
За типом обладнання крани можуть бути з телескопічними стрілами та жорсткими підвісками, а також у баштово-стріловому виконанні та зі стрілами з гусачком. Підвищена стійкість кранів забезпечується застосуванням виносних опор і стабілізаторів. Виносні гідравлічні опори прикріплюються до неповоротної рами крана і збільшують його опорний контур. Стабілізатори призначені для вимкнення ресор заднього моста під час роботи крана без виносних опор.
Кінематичні схеми кранів і схеми керування уможливлюють поєднання робочих рулів змінення вильоту й обертання з підійманням (опусканням) гака. Швидкості робочих рулів регулюються зміною частоти обертання вала силової установки, перемиканням коробки передач, а також дроселюванням робочої рідини.
В окремих випадках допускається пересування крана з вантажем обмеженої маси на гаку. У цьому разі стріла повинна розміщуватись в секторі задніх коліс і мати напрямок за повздовжньою віссю шасі з висотою підіймання не більше як 0,5 м.

Автомобільні крани – найбільш розповсюджені стрілові самохідні крани, що застосовуються для будівельно-монтажних і вантажно-розвантажувальних робіт. Їх випускають з механічним, гідравлічним та електричним приводами. Гідравлічний привід має силову установку приводу шасі (або окрему, менш потужну), з’єднану через коробку відбору потужності з гідронасосом, гідродвигунами та гідроциліндрами. До складу електричного приводу входять силова установка базового шасі, коробка відбору потужності та генератор, який живить електричним струмом електродвигуни кранових механізмів.
За типом обладнання крани можуть бути з телескопічними стрілами та жорсткими підвісками, а також у баштово-стріловому виконанні та зі стрілами з гусачком. Підвищена стійкість кранів забезпечується застосуванням виносних опор і стабілізаторів. Виносні гідравлічні опори прикріплюються до неповоротної рами крана і збільшують його опорний контур. Стабілізатори призначені для вимкнення ресор заднього моста під час роботи крана без виносних опор.
Кінематичні схеми кранів і схеми керування уможливлюють поєднання робочих рулів змінення вильоту й обертання з підійманням (опусканням) гака. Швидкості робочих рулів регулюються зміною частоти обертання вала силової установки, перемиканням коробки передач, а також дроселюванням робочої рідини.