Міжнародна економіка

Міжнародні валютно-кредитні організації.

Міжнародні фінансові організації (МФО) створюються шляхом об'єднання фінансових ресурсів країнами-учасниками для рішення визначених задач в області розвитку світової економіки. Цими задачами можуть бути:

операції на міжнародному валютному і фондовому ринку з метою стабілізації і регулювання світової економіки, підтримки і стимулювання міжнародної торгівлі;

міждержавні кредити - кредити на здійснення державних проектів і фінансування бюджетного дефіциту;

інвестиційна діяльність/кредитування в області міжнародних проектів (проектів, що торкають інтереси декількох країн, що беруть участь у проекті як прямо, так і через комерційні резиденти)

інвестиційна діяльність/кредитування в області “внутрішніх” проектів (проектів, що безпосередньо торкається інтереси однієї чи країни комерційної організації-резидента), здійснення яких здатне зробити сприятливий вплив на міжнародний бізнес (наприклад, інфраструктурні проекти, проекти в області інформаційних технологій, розвитку транспортних і комунікаційних мереж і т.п.)

благодійна діяльність (фінансування програм міжнародної допомоги) і фінансування фундаментальних наукових досліджень.

Як приклади міжнародних фінансових оранизаций можна назвати Міжнародний Валютний Фонд, Світовий Банк, Європейський Банк Реконструкції і Розвитку, Міжнародна Фінансова Корпорація. Усі ці організації активно беруть участь у фінансуванні російських проектів.

Для здійснення своїх функцій МФО використовують весь спектр сучасних технологій фінансового й інвестиційного аналізу і керування ризиками, від фундаментального дослідження потенційного інвестиційного проекту (для чого, найчастіше, залучаються спеціалізовані чи команди інститути експертів міжнародної кваліфікації, міжнародні аудиторські фірми й інвестиційні банки) до операцій на глобальних фондових ринках (ринках похідних цінних паперів).

Ефективність діяльності МФО в значній мірі залежить від взаємодії з урядами й урядовими орагнизациями країн-учасниць. Так інвестиційна діяльність МФО найчастіше припускає тісне співробітництво з державними експортними кредитними агентствами, що здійснюють страхування і керування ризиками по великих міжнародних проектах.

Докладніше механізм дії МФО мені хотілося б розглянути на прикладі Міжнародного Валютного Фонду, членом - засновником якого був Радянський Союз, чиїм правонаступником є Росія

Статті угоди Міжнародного Валютного Фонду прийняті 22 липня 1944 року в Бреттон-Вудсе, штат Нью-Хэмпшир (США), на Валютно-фінансовій конференції Об'єднаних націй. Набрали сили 27 грудня 1945 року. З виправленням, що вступило в силу 28 липня 1969 року в результаті змін, затверджених резолюцією Ради керуючих N 23-5 від 31 травня 1968 року; з виправленням, що вступило в силу 1 квітня 1978 року в результаті змін, затверджених резолюцією Ради керуючих N 31-4 від 30 квітня 1976 року; з виправленням, що вступило в силу 11 листопада 1992 року в результаті змін, затверджених резолюцією Ради керуючих N 45-3 від 28 червня 1990 року.

Міжнародний валютний фонд

Міжурядова валютно-кредитна организцаия по сприянню міжнародному валютний сотрудничесству на основі консультацій його членів і надання їм кредитів. Створений у 1944 р., має більш 150 країн-членів. МВФ займається збором і обробкою статистичних даних з питань міжнародних платежів, інфляції, валютних ресурсів, величини валютних резервів, грошового обігу, державних фінансів і ін. Статут МВФ зобов'язує країни при одержанні кредитів дават інформацію про стан економіки країни, золотовалютних резервів і т.п. Крім того, країна, що взяла кредит, повинна виконувати рекомендації МВФ по оздоровленню своєї економіки. Однієї з основних задач МВФ є регулювання валютних курсів і підтримка стійкості валютних паритетів.

Завдання Міжнародного Валютного Фонду:

(1) Сприяти розвитку міжнародного співробітництва у валютно-фінансовій сфері в рамках постійного заснування, що забезпечує механізм для консультацій і спільної роботи над міжнародними валютно-фінансовими проблемами.

(2) Сприяти процесу розширення і збалансованого росту міжнародної торгівлі і за рахунок цього домагатися досягнення і підтримки високого рівня зайнятості і реальних доходів, а також розвитку виробничих ресурсів усіх держав-членів, розглядаючи ці дії як першочергові задачі економічної політики.

(3) Сприяти стабільності валют, підтримувати упорядкований валютний режим серед держав-членів і уникати використання девальвації валют з метою одержання переваги в конкуренції.

(4) Робити допомога в створенні багатобічної системи розрахунків по поточним операціях між державами-членами, а також в усуненні валютних обмежень, що перешкоджають росту світової торгівлі.

(5) За рахунок тимчасового надання загальних ресурсів Фонду державам-членам при дотриманні адекватних гарантій створювати в них стан упевненості, забезпечуючи тим самим можливість виправлення диспропорцій у їхніх платіжних балансах без використання мір, що можуть завдати шкоди добробуту на національному чи міжнародному рівні.

(6) ВІДПОВІДНО до вищевикладеного - скорочувати тривалість порушень рівноваги зовнішніх платіжних балансів держав-членів, а також зменшувати масштаби цих порушень.