Грошово-кредитна система Німеччини

Зміст
1. Еволюція грошової системи
2. Валютне регулювання
3. Банківська система
4. Спеціальні фінансово-кредитні інститути
5. Регулювання грошово-кредитної системи
Список використаної літератури

1. Еволюція грошової системи
До 70-х років XIX ст. Німеччина не мала єдиної грошової системи. На її території налічувалося понад 20 держав і князівств, які користувалися сімома різними монетними системами (шість ґрунтувалися на срібному й одна на золотому стандарті). В обігу були паперові гроші 21 німецької держави і банкноти 33 емісійних банків.
Внаслідок об'єднання Німеччини на початку 70-х років XIX ст. склалася єдина грошова система. Німеччина у 1871 — 1873 pp. перейшла до золотого монометалізму (1 марка = 0,3584 г чистого золота).
На початку Першої світової війни було скасовано золотий стандарт. Внаслідок воєнної, і особливо повоєнної, інфляції купівельна спроможність марки знизилася більш ніж у 1,6 трлн раза. Грошова реформа 1924 р. полягала в обміні нових рейхсмарок на старі за співвідношенням 1 рейхсмарка = 1 трлн марок. У Німеччині було запроваджено золотодевізний стандарт. Центральний банк забезпечував банківську емісію золотом і валютами на 40 %. Німеччина запозичила у США деякі положення з Федерального резервного акта 1913 р. Для стабілізації валюти у 20—30-ті роки використовувались іноземні позики.
Світова економічна криза 1929—1933 pp. зумовила крах золото-девізного стандарту в Німеччині і встановлення системи нерозмінних грошей.
У період підготовки та під час Другої світової війни фашистський уряд ухвалив закон про покриття банкнот не тільки комерційними, а й казначейськими векселями. Безперервне збільшення воєнних
витрат викликало зростання емісії грошей. За роки Другої світової війни готівково-грошова маса в обігу збільшилася з 10,4 млрд до 73 млрд рейхсмарок, а депозитно-чекова емісія — більш ніж у 4 рази. Крім того, на захоплених територіях перебувало в обігу 84 млрд окупаційних марок.