Систематизація факторів розміщення залежно від їх специфіки і особливостей впливу на територіальну організацію виробництва

1. Систематизація факторів розміщення залежно від їх специфіки і особливостей впливу на територіальну організацію виробництва

Формування ринкової економіки в Україні здійснюється на основі проведення економічних досліджень, у тому числі в галузі розміщення продуктивних сил. Пізнання закономірностей цього процесу обумовлене практичними потребами суспільства.

На основі пізнання законів і закономірностей розробляються принципи розміщення продуктивних сил та розвитку економіки регіонів. Принципи – це правила діяльності та управління економічною політикою держави, які базуються на закономірностях розміщення продуктивних сил і розвитку регіональної економіки.

Одним з головних є принцип раціонального розміщення виробництва. Суть його полягає в тому, щоб при розміщенні об'єктів досягалась висока ефективність народного господарства. Раціональне розміщення виробництва передбачає: наближення його до джерел сировини, палива, енергії та води;

- наближення трудомістких галузей до районів і центрів зосередження трудових ресурсів; наближення масового виробництва млотранспортабельної продукції до місць її споживання; ліквідацію (уникнення) зустрічних перевезень однотипної сировини, палива, готової продукції з одного регіону в інший; обмеження надмірної концентрації промисловості у великих містах, переважне розміщення нових промислових об'єктів у малих і середніх містах; охорону природи і забезпечення комфортних екологічних умов проживання населення.

Закономірності і принципи реалізуються на основі врахування конкретних умов – факторів розміщення, що впливають на вибір розташування промислових підприємств і формування територіально-виробничих комплексів. У теорії розміщення продуктивних сил фактор розміщення є одним із центральних понять.

Розглядають такі фактори, які найбільше впливають на розміщення виробництва: сировинний, трудовий (фактор трудових ресурсів), транспортний, споживчий, водний, науково-технічного погресу, економіко-географічної ситуації, єкологічний, енергетичний та ринкової кон’юктури. Докладне врахування, аналізі оцінка їх є нацважливішою частиною економічного обгрунтування розміщення підприємств.

Із розміщенням продуктивних сил тісно пов'язана їх територіальна Организація – науково обґрунтоване розміщення взаємопов'язаних виробництв, сфери обслуговування населення та виробничої, ринкової й соціальної інфраструктури, яке дає значний економічний і соціальний ефект внаслідок раціонального їх комплексування, концентрації та формування економічно ефективної спеціалізації регіональної економіки.

Сировинний фактор найчастіше називають фактором матеріалоємності, тому, що сировина і матеріал складають істотні витрати в більшості галузей промисловості. Виробництва з великими витратами сировини на одиницю готової продукції доцільно розміщувати поблизу сировинної бази, щоб не робити великих відрахувань на транспорт. Деякі види виробництва через специфіку технології можуть розміщуватися лише там, де добувається сировина: гірничодобувна, лісопильна промисловості, та ін.

Типовими ознаками енергомісткості галузей є частка паливно-енергетичних затрат у собівартості готової продукції та питомі витрати палива й енергії на її виробництво. В технологічних процесах різних галузей може переважати споживання електроенергії (електромісткі виробництва), палива (паливомісткі), тепла (тепломісткі). Виходячи з того, які питомі витрати палива й енергії характерні Для різних виробництв, розрізняють три групи галузей: високо-енергомісткі, де частка паливно-енергетичних затрат складає 30-45% затрат на сировину і матеріали; середньо – або малоенергомісткі, в яких частка паливно-енергетичних затрат складає лише 15-20% (тобто менші порівняно із затратами на сировину та матеріали); неенергомісткі, де паливно-енергетичні затрати складають менше 6%, тобто у багато разів менші від затрат на сировину і матеріали.