Об’єкти і суб’єкти лізингових відносин в умовах ринкових трансформаційних процесів

Сутність і закономірності реалізації лізингових відносин багато в чому обумовлені економічними інтересами їх учасників, а також техніко-економічними особливостями об'єктів лізингових угод. Тому розгляд відносин лізингу є необхідним попереднім етапом дослідження закономірностей їх реалізації.

Визначивши спільне і відмінне в сутності об'єктів лізингу й оренди, можна розкрити специфічність відносин, що виникають при лізингу й оренді. Сутність – це те, що становить основу речі або явища, сукупність суттєвих властивостей.

Перша відмітність лізингу від оренди пов'язана з об'єктами цих відносин. Об'єктами лізингу є: транспортні засоби (вантажні й легкові автомобілі, літаки, вертольоти, судна), будівельна техніка, засоби теле- і дистанційного зв'язку, верстати, засоби обчислювальної техніки, інше виробниче обладнання, механізми і прилади, які належать до основних засобів.

Залежно від об'єктів, на наш погляд, можна розрізняти лізинг рухомого майна (мобільний лізинг), лізинг нематеріальних активів. Головним критерієм у визначенні того, яке майно може бути здане в лізинг, є те, що предмет лізингу має бути придатним по закінченню терміну лізингу або для продажу його лізингодавцем, або для подальшої здачі в лізинг.

Якщо проаналізувати структуру лізингу обладнання на прикладі Європи й України, (табл. 1.1), то стає зрозумілим рівень використання об'єктів лізингових відносин у вітчизняній практиці й закордоном.

В Європі лізинг активно використовується багато десятиліть, на початковому етапі він був затребуваний у промисловості, де існував платоспроможний попит. Відповідно об'єктом лізингу в першу чергу було машинобудівне й технологічне обладнання, що дозволяло лізингоодержувача отримувати прибуток і здійснювати лізингові платежі,а також автомобілі. В Україні а першу чергу об’єктом лізингу є транспорт.