Моральні основи особистості й визнання суспільством її достоїнства та права на захист
Состав работы
|
|
|
|
Необходимые программы
Работа представляет собой zip архив с файлами (распаковать онлайн), которые открываются в программах:
- Microsoft Word
Описание
Що таке особистість (не велика, виняткова, а особистість взагалі, особистість у досить масовому її вираженні), історія продемонструвала в ту ж епоху, коли миру була виявлена плеяда самобутніх і багатобічних ренесансних індивідуальностей.
Правда, ареною цієї демонстрації виявилася не стільки сама культура Відродження, скільки релігійний протестантський рух XVI століття. Його учасники, що піднялися проти авторитарної римсько-католицької церкви, виявили колись невідому здатність до самодисципліни й самопримуса, до добровільного зв'язування себе знову обраними морально-релігійними вимогами. Ієрархічної соборності римсько-католицької (папської) церкви була протипоставлена не себелюбність і індивідуалізм, а сила особисто на себе покладеній місії й обов'язку. Завзятість, витримка, самовладання прихильників молодого протестантизму ввійшли в легенду, а слова, сказані їх першим духовним вождем М. Лютером: "На тім стою й не можу інакше" - навіки сталі девізом індивідуально-незалежного поводження. Це було початком становлення поняття особистості в строгому й повному змісті слова, тобто індивідуального суб'єкта, що здатний відкривати й вибирати обов'язки, мети, покликання, відмінні від тих, які суспільство в особі церковної або світської влади, громади або церкві, задає йому під формою авторитету, що велить. Свідомість цієї персональної незалежності спочатку має діалектично-парадоксальну структуру: індивід відчуває себе вільним від обставин (і від влади, що розпоряджається обставинами), оскільки в досвіді віри переживає свою абсолютну, рабську підпорядкованість Богові. Ще не бачена рішучість у відстоюванні політичної й економічної (наприклад, підприємницької) волі підтримується теологією, що затверджує крайні, беззастережні версії божественного приречення.
Однак уже в XVIII сторіччі поняття "волі з волі Бога" заміщається поняттями "волі від природи", "волі по велінню совісті" і, нарешті, волі кожної людини, що протистоїть усьому світу причинності, що осягається емпірично.
Основні етичні висновки, що випливають із цього нового (строгого й повного) розуміння особистості, робить І. Кант. "Самодисципліна", "самовладання", "здатність бути паном собі самому" (згадаєте пушкінське: "умійте панувати собою...") - такі ключові поняття кантівського етичного словника. Але найважливіша кантівська категорія, що проливає світло на всю проблему особистості, - це автономія. Слово "автономія" має двоякий сенс. З одного боку, воно означає просто незалежність стосовно чого (автономія - те ж саме, що й суверенність). З іншого боку, автономія в буквальному значенні слова - це "самозаконність".
Як розуміти дане вираження? Звичайно, мова не йде тут про те, що людина винаходить для себе закони: сьогодні видумує одні, завтра підкоряється іншим, словом, пародіюючи Бога й наслідувати правителів-тиранам, кодифікує свою особисту сваволю, капризи й примхи. І в етичній традиції, і особливо в роботах самого Канта поняття автономії (самозаконності) має на увазі добровільний обмежувальний принцип, коли певне правило поведінки (по Канті, "максиму вчинку") людина задає собі сама раз і назавжди, тобто ставить його вище своїх мінливих бажань, потреб, пристрастей і минущих обставин, до яких треба пристосовуватися.
Правда, ареною цієї демонстрації виявилася не стільки сама культура Відродження, скільки релігійний протестантський рух XVI століття. Його учасники, що піднялися проти авторитарної римсько-католицької церкви, виявили колись невідому здатність до самодисципліни й самопримуса, до добровільного зв'язування себе знову обраними морально-релігійними вимогами. Ієрархічної соборності римсько-католицької (папської) церкви була протипоставлена не себелюбність і індивідуалізм, а сила особисто на себе покладеній місії й обов'язку. Завзятість, витримка, самовладання прихильників молодого протестантизму ввійшли в легенду, а слова, сказані їх першим духовним вождем М. Лютером: "На тім стою й не можу інакше" - навіки сталі девізом індивідуально-незалежного поводження. Це було початком становлення поняття особистості в строгому й повному змісті слова, тобто індивідуального суб'єкта, що здатний відкривати й вибирати обов'язки, мети, покликання, відмінні від тих, які суспільство в особі церковної або світської влади, громади або церкві, задає йому під формою авторитету, що велить. Свідомість цієї персональної незалежності спочатку має діалектично-парадоксальну структуру: індивід відчуває себе вільним від обставин (і від влади, що розпоряджається обставинами), оскільки в досвіді віри переживає свою абсолютну, рабську підпорядкованість Богові. Ще не бачена рішучість у відстоюванні політичної й економічної (наприклад, підприємницької) волі підтримується теологією, що затверджує крайні, беззастережні версії божественного приречення.
Однак уже в XVIII сторіччі поняття "волі з волі Бога" заміщається поняттями "волі від природи", "волі по велінню совісті" і, нарешті, волі кожної людини, що протистоїть усьому світу причинності, що осягається емпірично.
Основні етичні висновки, що випливають із цього нового (строгого й повного) розуміння особистості, робить І. Кант. "Самодисципліна", "самовладання", "здатність бути паном собі самому" (згадаєте пушкінське: "умійте панувати собою...") - такі ключові поняття кантівського етичного словника. Але найважливіша кантівська категорія, що проливає світло на всю проблему особистості, - це автономія. Слово "автономія" має двоякий сенс. З одного боку, воно означає просто незалежність стосовно чого (автономія - те ж саме, що й суверенність). З іншого боку, автономія в буквальному значенні слова - це "самозаконність".
Як розуміти дане вираження? Звичайно, мова не йде тут про те, що людина винаходить для себе закони: сьогодні видумує одні, завтра підкоряється іншим, словом, пародіюючи Бога й наслідувати правителів-тиранам, кодифікує свою особисту сваволю, капризи й примхи. І в етичній традиції, і особливо в роботах самого Канта поняття автономії (самозаконності) має на увазі добровільний обмежувальний принцип, коли певне правило поведінки (по Канті, "максиму вчинку") людина задає собі сама раз і назавжди, тобто ставить його вище своїх мінливих бажань, потреб, пристрастей і минущих обставин, до яких треба пристосовуватися.
Другие работы
Социальный паспорт по организации "Первичная профсоюзная организация студентов при ИрГТУ"
Lokard
: 5 февраля 2014
Состав профкома
1. Потапова Лариса Васильевна – председатель первичной профсоюзной организации студентов ИрГТУ.
2. Руш Наталия Александровна – заместитель председателя ППОС.
3. Аносов Сергей Сергеевич – главный специалист по информационной работе.
4. Гурков Евгений Олегович – главный специалист по организационно-массовой работе.
5. Задерейко Ольга Дмитриевна – председатель профбюро ФГГГ.
6. Смирнова Мария – председатель профбюро факультета киберн
5 руб.
Рабинович О.М. Сборник задач по технической термодинамике Задача 396
Z24
: 5 октября 2025
К соплам газовой турбины подводятся продукты сгорания топлива при давлении р1=1 МПа и температуре t1=600ºC. Давление за соплами р2=0,12 МПа. Расход газа, отнесенный к одному соплу, М=1440 кг/ч.
Определить размеры сопла. Истечение считать адиабатным. Угол конусности принять равным 10º. Принять, что продукты сгорания обладают свойствами воздуха.
Ответ: dmin=19,4 мм, d=25,0 мм, l=32,0 мм.
180 руб.
Современные технологии программирования. Лабораторная работа №7. Абстрактный тип данных "полином".
zhekaersh
: 20 февраля 2015
Тема: Классы Object Pascal, стандартный класс Tlist.
Цель: Сформировать практические навыки: реализации абстрактных типов данных с помощью классов Object Pascal.
Задание
1. Реализовать тип «полином», в соответствии с приведенной ниже спецификацией.
2. Оттестировать каждую операцию, определенную на типе данных одним из методов тестирования.
3. Оттестировать тип данных в целом.
Спецификация абстрактного типа данных Полином.
ADT TPoly
Данные
Полиномы Tpoly - это неизменяемые полиномы с целыми ко
70 руб.
Сети связи и системы коммутации. Лабораторная работа №3
Геннадий2
: 26 сентября 2021
Тема: Принципы цифровой коммутации
Цель работы: Ознакомиться с принципами коммутации в телефонных сетях.
Выполнение работы
В главном окне выполняем вход в программу и отвечаем на ряд теоретических вопросов после чего начинаем выполнение задач лабораторной работы.
Для начала выполним теоретическую часть. Выбор теоретического блока показан на рисунке ниже.
Вывод
Решенные задачи показывают, что временные коммутаторы позволяют решать проблемы коммутации в телефонных сетях.
120 руб.