Логіко історичний процес формоутворення вартості і ціни

На рубежі віків і тисячоліть два величезних трансформаційних процеси змінили вигляд глобального суспільного господарства: з одного боку, криза і розпад системи традиційного соціалізму обумовили формування перехідної економіки інверсійного типу, з іншого – ринково зрілі країни вступили в стадію переходу до постіндустріального суспільства. І процеси ринкової трансформації, і феномен господарської глобалізації усвідомлені світовою суспільною думкою, однак їх справжня суть та механізми розгортання залишаються неясними. Це обумовлює поширення хаосу і невизначеності господарської життєдіяльності, що посилює больові шоки від інституційних зрушень та розламів і не дозволяє людству гідно відповісти на глобальний виклик буття. У той же час, хаос характеризує не стільки стан реальних об’єктів, скільки недостатню наукову рефлексію тих законів, що стоять за сприйманою зовні невизначеністю і дезорганізацією1. Логічним наслідком сказаного є нагальна потреба у відшуканні адекватної методології дослідження явищ господарської глобалізації і процесуальності.

Актуальність теми. На пояснення зазначених явищ претендують сьогодні теорія систем, синергетика, філософія постмодерну, математична логіка, цивілізаційний підхід в історії, соціологія постіндустріальної хвилі, термодинамічна теорія структури, стійкості і флуктуацій, екологічна економіка, біоетика, різні інституціональні підходи і т. ін. Разом з тим основу трансформаційних процесів світового господарства складають зміни в економічному базисі і надбудові, а ядро господарської глобалізації утворює глобалізація економічна. Це з необхідністю висуває на роль методологічного лідера економічну теорію. Однак сучасна економічна теорія знаходиться в кризовому стані; трьом її основним науковим гілкам (трудовій теорії вартості, маржиналізму, інституціональній економіці), що досліджують єдиний об’єкт, властиві різні методологічні підґрунтя, а разом з тим і три бачення світу. У такому вигляді економічна наука не може надати адекватну відповідь на глобальний виклик буття: вона є традиційною (позаісторичною), бо не відображає генезис свого об’єкта в єдиній просторово-часовій системі координат, а її основні наукові течії перебувають у стані ідеологічної ворожнечі.

Тим загальним, що притаманне кожному з трьох зазначених економічних течій, що ідентифікує ці напрями як наукові, є теорія вартості. Разом з тим теорія вартості сьогодні також виявляється розколотою; більше того, саме її "розкол" і провокує роз’єднаність трьох підходів у науці. Термін "вартість" характеризує методологічне ядро трудової теорії вартості; у маржиналізмі основним поняттям є гранична корисність; інституціоналізм взагалі не має власного теоретичного ядра і спирається на вартісну або маржинальну методологічну платформу. Однак економічна теорія тільки тоді зможе запропонувати адекватну сучасним вимогам методологію пізнання, коли вона спиратиметься на єдину теорію економічної цінності.