Проект розпилювальної сушарки для крові типу СРЦ – 1600

До курсового проекту на тему
«Проект розпилювальної сушарки для крові типу СРЦ – 1600»
Зміст
1. Вступ
1.1. Загальна інформація про процес сушіння………………………….3
1.2. Описання проектованого апарату………..………………………..4
1.3. Технологічна схема. Описання роботи апарата………………….5
1.4. Недоліки процесу розпилювальної сушки. Способи інтенсифікації процесу сушіння…….……………………………………………….6
2. Розрахунки
2.1. Матеріальний бала…...……………………………………………..7
2.1.1. Розрахунок продуктивності сушильної установки по сировині та висушеному матеріалу………………………………………..8
2.1.2. Визначення основних параметрів вологого повітря…………..8
2.1.3. Розрахунок витрат повітря в сушильній установці……………9
2.2. Тепловий розрахунок……………………………………………….10
2.3. Розрахунок основних робочих елементів…………………………12
2.3.1. Діаметр краплі…………………………………………………..12
2.3.2. Радіус факела розпилювання…………………………………..13
2.3.3. Швидкість витання……………………………………………..14
2.4. Конструктивний розрахунок……………………………………...14
2.5. Розрахунок теплової ізоляції та витрат теплоти в навколишнє середовище………………………………………………………….16
2.6. I – d діаграма……………………………………………………….19
3. Розрахунок калорифера………………………………………………...20
4. Техніко-економічні показники установки…………………………...20
5. Умови безпечної експлуатації і питання екології…………………..21
6. Список використаної літератури……………………………………...22
Процес сушіння широко застосовують у харчовій промисловості для зневоднення різноманітних вологих матеріалів (твердих, пастоподібних, рідких) на різних стадіях їх переробки (сировина, напівфабрикати, готові вироби).
Вологу з матеріалів можна видалити різними способами: механічним, фізико-хімічним та тепловим. При механічному способі вологу відтискують у пресах або центрифугах. Фізико-хімічний спосіб ґрунтується на застосуванні вологовідбірних засобів і використовується переважно в лабораторній практиці. Зневоднювальними засобами є сірчана кислота, хлористий кальцій, силікагель. При тепловому способі волога випаровується з поверхні матеріалу і дифундує в навколишнє повітря, яке виносить вологу із сушарки. Із цього випливає, що сушінням називають термічний процес видалення вологи з матеріалів внаслідок її випаровування і дифузії.
Сушіння є суміщеним тепловим та дифузійним процесом, при якому волога дифундує із середніх шарів матеріалу до його поверхні, переходить крізь примежову плівку, а потім дифундує всередину газової фази, виносячи при цьому з матеріалу значну кількість теплової енергії. Підраховано, що в нашій країні приблизно 15 % палива витрачається на сушіння, при цьому енергетичний ККД багатьох сушильних установок становить лише 30…50 %. Тому підвищення технологічної та енергетичної ефективності процесів сушіння має важливе народногосподарське значення.
Розрізняють природне та штучне сушіння. Природне відбувається на відкритому повітрі без штучного нагрівання і відведення сушильного агента (повітря). Прикладом природного сушіння може бути сушіння солі у відкритих морських водоймищах. Цей спосіб сушіння характеризується значно тривалістю, причому процес не регулюється, а одержуваний кінцевий матеріал ще досить вологий.
У харчовій технології майже всюди застосовують штучне сушіння, тобто сушіння нагрітим сушильним агентом (нагріте повітря, димові гази), який після поглинання ним вологи з матеріалу відводять за допомогою спеціальних витяжних пристроїв (вентиляторів). Для більшості харчових виробництв сушіння є одним із основних процесів, мета якого – підвищення стійкості матеріалів під час зберігання, поліпшення якісних показників, консервування, зменшення маси з метою транспортування.
Методи сушіння вологих матеріалів розрізняють переважно способом підведення теплоти й зумовлені фізико-хімічними властивостями цих матеріалі, а також формою їх зв’язку з вологою.