Клініко – патогенетична оцінка, прогноз і корекція реакцій систем адаптації на ендогенну інтоксикацію у хворих на менінгоенцефаліт

Актуальність проблеми. Менінгіт та менінгоенцефаліт − тяжка патологія центральної нервової системи (ЦНС), проблема лікування якої залишається актуальною у зв'язку зі значною летальністю, великим відсотком ускладнень і залишкових явищ (А.О. Руденко і співавт. 1999; Ж.І. Возіанова, 2000; Е.В Никитин, 2002; О.С. Крамарєв і співав. 2003; М.А.Андрейчин і співавт., 2004; L.H. Lee et al., 2005; J.F. Sanchez et al., 2005).
Вивченню окремих параметрів ендотоксикозу, імунної, антиоксидантної і гормональної систем при менінгіті та менінгоенцефаліті присвячені нечисленні роботи (Л.К. Сирина і співавт., 1984;. И.М. Рослый і співавт., 1990; Н.А. Мазурина і співавт., 1992; М.Б. Дашо, 1997; M. Vrethem et al., 1998; А.Б. Инсанов і співавт., 2000; О.О. Крюгер, 2002; Е.В. Никитин і співавт., 2002; О.В. Мотлохова, 2004). Питанням комплексного вивчення взаємодії ендогенних факторів ушкодження, систем захисту та енергозабезпечення, нейрогуморальної регуляції, з урахуванням змін місцевих компонентів у спинномозковій рідині (СМР), а також з'ясуванню взаємозалежності реакцій систем адаптації і виду збудника, клінічної картини, форми процессу, тяжкості перебігу, наслідків захворювання в умовах менінгіта і менінгоенцефаліта, досі належної уваги не приділялося.
Тяжкість і швидкість розвитку запального процесу в ЦНС вимагають негайної об'єктивної оцінки стану хворого, прогнозування розвитку ускладнень і можливого несприятливого результату захворювання (A.P.J. Thomson et al., 2000; C.H. Lu et al., 2002; D.R Foster et al., 2005; J. Casado-Flores et al., 2006). Для оцінки тяжкості стану хворих були запропоновані різноманітні інтегральні системи (W. Knaus et al., 1991; A.P.J. Thomson et al., 1991; J.P. Le Gall et al., 1993; G. Federico et al., 2001; C. Ostergaard et al., 2005). Використання цих систем обмежено, тому що в них відсутній облік взаємодії ушкоджуючих факторів і адаптаційних систем організму, що істотно впливають на результат захворювання; всі ці системи не включають окремі важливі критерії, специфічні для запальних процесів ЦНС інфекційної природи.
Лікування хворих на менінгіт і менінгоенцефаліт завжди є терміновим і комплексним (A.R. Tunkel et al., 1993; Н.П. Куприна і співав., 1999; В.В. Кононенко і співавт., 2001; Ю.В. Лобзин і співавт., 2003). Показано, що ефективність лікування визначається адаптаційними можливостями систем і підсистем хворого, які функціонують в умовах стресу (Л.Х. Гаркави і співавт., 1998). Препаратом, котрий забезпечує обмеження впливу стресу, компенсує та інтегрує дію захисних і регулюючих систем, є мелатонін, застосування якого при менінгоенцефаліті вивчене недостатньо (J. Gerber et al., 2005).