Визначення та фізіологічні основи почуттів

Почуття – стійке емоційне ставлення людини до явищ дійсності, яке відображає значення цих явищ відповідно до її потреб і мотивів. Натомість емоція – безпосереднє, тимчасове переживання якогось більш постійного почуття. Переживання почуття – особливий емоційний стан людини.
Почуття мають виражений предметний характер, тобто пов’язані з конкретним об’єктом (предметом, людиною, подіями життя тощо). При цьому почуття відзначаються амбівалентністю: в одному й тому самому почутті часто поєднуються та переходять одна в одну різні за знаком емоції.
В онтогенезі почуття виявляються значно пізніше, ніж емоції; вони формуються з розвитком індивідуальної свідомості, зазнаючи виховних впливів різних соціальних інститутів .
Емоційний процес включає в себе три основних компоненти:
1. Емоційне збудження, яке визначає мобілізаційні зрушення в організмі. В усіх випадках, коли відбувається подія, яка має значення для індивіда, і така подія констатується у формі емоційного процесу, відбувається зростання збудливості, швидкості та інтенсивності протікання психічних, моторних та вегетативних процесів. В окремих випадках під впливом таких подій збудливість може, навпаки, зменшуватись. Емоційне збудження може прийняти також форму емоційного напруження, яке виникає у всіх випадках, коли спостерігається сильна тенденція до певних дій, але ця тенденція блокується (наприклад, у ситуаціях, які викликають страх, але виключають втечу, викликають гнів, але роблять неможливим його вираження, викликають бажання, але перешкоджають їх здійсненню, викликають радість, але потребують зберігати серйозність).