Особливості моделей економічного розвитку країн, що розвиваються

Країни, що розвиваються або як їх ще називають – країни «третього світу», – це країни, які раніше були колоніями, напівколоніями, залежними державами. Вони охоплюють 4/5 усіх країн світу, тут проживає більше 80% всього населення планети, приблизно 3,2 млрд. чол. Це різні країни, розвиток яких теж відбувався по різному, але визначальною особливістю цих країн є зростання їхньої ролі та значення у світі.
Ці країни умовно можна поділити на окремі групи: перша – це найбільш розвинуті держави «третього» світу. До них належать низка країн Перської затоки, країни Південно-Східної Азії і Латинської Америки також Багами та Бермуди. Друга група – це близько 48–50 найбідніших країн, що розвиваються, які перебувають у стані фактичного застою. До них відносять: країни Тропічної Африки та деякі азіатські держави: Непал, Бутан, М’янма. До третьої групи можна віднести всі інші країни, які не ввійшли до першої і другої груп.
Самостійний розвиток держав «третього» світу є досить складний. Характерними особливостями цих країн є те, що в багатьох з них ще не розв'язана продовольча проблема, гостро стоять проблеми зайнятості.
Для країн «третього світу» виділяють окремі моделі економічного розвитку, в яких основна увага спрямована на покращення економічної ситуації, зростання ВВП та розвиток країни.
Однією з таких моделей є двосекторна модель Льюїса, в якій акцентується увага на механізмі перетворення малорозвиненої аграрної країни в економічно розвинену з галузевою структурою та високим рівнем урбанізації.