Внесок українських економістів у розвиток політичної економії

Вступ

1. Розвиток радянської економічної науки, та економічної теорії в Україні:

1.1. Розвиток радянської економічної науки в 30 – 90-ті рр. ХХ ст..

1.2. Розвиток економічної теорії в Україні в радянський період

2. Внесок українських економістів у розвиток політичної економії

Висновки

Література

Вступ

Політична економія 30-х років була описовою наукою, яка доводила правильність економічного курсу партії та уряду, проголошувала суб’єктивно створювані ними господарські форми справді соціалістичними і єдино можливими. Її характерними рисами були: повна заідеологізованість, схоластичність, вульгаризація суспільно–економічних процесів. З науки повністю зникають альтернативність суджень, вилучається сама науковість.

Післяжовтневий розвиток економічної теорії в Україні позначений тими самими рисами, що й розвиток усієї економічної думки. Після першої Всесоюзної конференції економічна думка України розвивається так само, як і в Росії, - згідно з соціальним замовленням, в ізоляції від світової економічної думки, але з 60-х рр. починається її відродження. Саме в цей час починають виходити праці українських вчених, котрі зробили вклад у розвиток політичної економії.

1.1. Розвиток радянської економічної науки в 30 – 90-ті рр. ХХ ст.

Характерними рисами економічної теорії, починаючи з 30-х років, були її повна заідеологізованість, схоластичність, вульгаризація суспільно – економічних процесів. З науки повністю зникають альтернативність суджень, вилучається сама науковість.

Політична економія перетворилась на описову науку, яка доводила правильність економічного курсу партії та уряду, проголошувала суб’єктивно створювані ними господарські форми справді соціалістичними і єдино можливими. Учені-економісти в своїх дослідженнях змушені були користуватися недостовірними статистичними джерелами, були позбавлені можливості користуватись досягненнями зарубіжної наукової думки, що робило неможливим об’єктивний економічкий аналіз.

Виконуючи протягом десятиліть апологетичні й коментаторські функції, політична економія соціалізму не тільки все далі відходила від свого предмета, а й поступово перепліталась з політикою. І це відповідало інтересам бюрократичної системи, якій не потрібна була правда про об’єктивний стан виробничих відносин радянського суспільства.

Деформація завдань політичної економії соціалізму призвела до її переродження. Спроби вирішити проблему методу політичної економії, ізолювавшись від світових досягнень у галузі методології, закінчилися ототожненням методу політекономії з формально-логічними процедурами.

Відхід від предмета економічної теорії проявився у формуванні специфічної проблематики: теми досліджень формулювались, виходячи з тези про визначальну роль партії в організації суспільно-економічного життя, про переваги соціалізму над капіталізмом.

На рівні теоритичних проблем це проявлялося в тім, що коли посилювався процес формування гальмівних факторів соціально-економічного розвитку, визрівали умови кризи радянської економіки, у політичній економії соціалізму, як і в інших розділах суспільствознавства, інтенсивно обговорювалися проблеми прогресивності соціалізму. Саме в цей період посилено дискутувались питання соціалістичного способу життя, його переваг над капіталізмом.