Стратегія структурних перетворень

Важливим компонентом національної економічної стратегії України є стратегія структурних перетворень. Вона передбачає реструктуризацію функціонуючого капіталу і праці, виробничих відносин та створюваного національного продукту. Така стратегія зумовлена неефективністю функціонування праці та капіталу, переважанням капіталу балових виробництв, недостатньою кількістю капіталу, сучасних технологій, інституційних передумов у галузях соціальних виробництв. Реструктуризація праці та капіталу в українській економіці необхідна для поліпшення структури національного продукту, в якому переважає продукція напівфабрикатна і виробничого призначення. Продукція соціального призначення має незначну частку, що спричиняє напливи імпорту на споживчий ринок України. Визначення напрямів реформування залежить від усвідомлення стану економіки, розуміння теорії макроекономіки, суті й процесу реформ. В Україні поки що домінує думка, що сучасний стан економіки обмежений кризою економічної системи і найближчим часом минеться тобто мислення політиків, чиновників, промисловців інерційно зберігає соціалістичну основу, що позначається на інерції самої економічної системи. Проте сучасний стан економіки є не тимчасово кризовим, а наслідком незворотного розриву між соціалістичним економічним устроєм, в якому виробництво і розподіл координувалися державою, та переходом до ринку, в якому координуючу функцію виконують ціни, підприємництво, змога вільно розпоряджатися грошима. У перехідний період мали б відбутися радикальні зміни виробничої системи. Цього в Україні не сталося передусім тому, що ринкове економічне мислення не проникло ні в сфери управління, ні в сфери виробництва. За таких умов неможливо сподіватися на економічне зростання, бо воно є результатом цілеспрямованої та збалансованої державної політики реформ, спрямованої на активізацію процесів виробничої функції: