Філософія і світогляд Стародавньої Греції

Вступ
Життя з її складною павутиною колізій, наука і культура в цілому (куди входять всі науки, види мистецтва, релігія і, зрозуміло, філософія) з їх гігантськими досягненнями вимагають від нас, перш за все від молоді, вдосконалення, енергійної допитливості, творчої уяви, допитливої думки, витонченої інтуїції, широкого кругозору і мудрості. Ми повинні ще глибше осягнути таємниці природи, соціальній реальності, тонше пізнати сакраментальні глибини людини, його співвідношень зі світом, відношення людини до Бога: у нас ця проблема знов стала остроактуальной.
Всі знання людства, як би вони не були багатообразні і дивно диференційовані між собою і усередині себе, являють собою як би "розчепірені" пальці, якими людина вторгається в тканину буття. Це природно і необхідне. Але разом з цим диференційованим підходом потрібний і узагальнююче-мудрий погляд (як би з високої гори), пройнятий філософським мисленням. Філософія здійснює це пізнання з допомогою століттями відпрацьованої якнайтоншої системи гранично узагальнювальних категоріальних буд розуму.
Можна було б сказати, що філософія – це все єдиносуще, "схоплене в думках"; це квінтесенція духовного життя мислячого людства, це теоретична серцевина всієї культури народів планети. Людина випробовує духовну потребу в тому, аби мати цілісне уявлення про світ; він, по словах С.Н. Булгакова, не може погодитися чекати із задоволенням цій потребі до тих пір, поки майбутня наука дасть достатній матеріал для цієї мети; йому необхідно також отримати відповіді і на питання, які виходять за поле позитивної науки і не можуть бути нею навіть і усвідомлені.
Філософія – це наука, при цьому вона складає теоретичну основу світогляду, або його теоретичне ядро, довкола якого утворилася свого роду духовна хмара узагальнених буденних поглядів життєвої мудрості, що складає життєво важливий рівень світогляду. Але світогляд має і вищий рівень – узагальнення досягнень науки, мистецтва, основні принципи релігійних поглядів і досвіду, а також якнайтонша сфера етичного життя суспільства.
Будь-яке філософське міркування починається з поняття про буття, Питання про те, що таке буття, постійно присутній в улюблений філософствуванні. Він виник разом із зародженням філософії і постійно супроводжуватиме її, поки існуватиме мисляче людство. Це вічне питання. І глибина його вмісту невичерпна. Під буттям в найширшому сенсі цього слова мається на увазі граничний загальне поняття про існування, про сущий взагалі.
Збагнення категорії буття, що розкривалася в різні часи з різних сторін і з різною мірою повноти, невіддільно від історії філософії. У античній старовині перше таке усвідомлення, як одностайно вважають фахівці, належить Парменіду. Для античної філософії в тій або іншій мірі властиве нерозчленовування буття і мислення у всіх аспектах: гносеологічному, онтологічному і етичному. В той же час в ній були закладені основи для пізнання сущого в подальші століття людства (обгрунтування істини, добра, краси, свободи через поняття буття, творча активність буття і діалектика буття і Ніщо і так далі).